Секта Новий Акрополь

Видаючи себе за культурні асоціації, такі групи, як Новий Акрополь, прагнуть залучити своїх членів до діяльності, яку цілком можна класифікувати як сектантську
Кав’ярні й Тапальпа

Н
А ПОЧАТКУ це здавалося гарною ідеєю. Поїхати в гірську місцевість Тапальпа й зайнятися екстремальним спортом. Чому б і ні? До того ж уночі відводився час для роздумів над діяльністю, виконаною протягом дня. Оце так поєднання м’язів і мізків! А на додачу група пропонувала по суботах увечері кавові розмови в добре відомому закладі на авеню Вальярта — якраз вчасно, щоб зайти, трохи покумекати, а потім піти в кіно або куди завгодно.

«Мені сподобалося те, що можна було поговорити про щось інше, ніж просто перетирати плітки, чесно кажучи», — зізнається Лулú (її ім’я тут змінено), яка певний час брала участь у діяльності Нового Акрополя.

Отже, дотепер — що тут могло бути поганого?

Езотеричний авторитаризм

Можна було б заперечити наївність тем для розмов, які часто порушувались у дискусіях: Атлантида, астрологія, алхімія, поряд із «силою усмішки». Але зрештою, у цьому житті слід бути толерантними; ніхто ж не має монополії на правду, чи не так?

Або ж (що важливіше) спосіб, у який члени ставали різкими, щойно з тієї чи іншої причини хтось не міг відвідувати їхні зустрічі; те, як вони намагалися втягнути людину в тримісячний «тренінг самопізнання», який і через шість місяців не мав ані ладу, ані складу, і де намагалися змусити нас проковтнути марення мадам Блаватської, засновниці квазі-релігії синкретичного характеру під назвою теософія; або те, що дуже скоро людина була зобов’язана роздавати листівки (точнісінько як це пародіюється у фільмі Алекса де ла Іґлесія
«El día de la Bestia»
(«День звіра»)) і не робити більше нічого протягом решти дня. Саме через роздавання листівок Лулú, зокрема, почала відвідувати кавові бесіди Нового Акрополя.

Чи могло б ось це…
…перетворитися на ось це?

Секта

Згідно з доповіддю, наданою
Національними Зборами
Франції, Новий Акрополь є сектою з явними тенденціями ультраправого характеру та уподобанням до парамілітаризму. Незважаючи на численні подібні повідомлення, можна провести роки, «обертаючись на орбіті» цієї групи, й нічого з цього не побачити, оскільки ці таємниці розкриваються лише тим, хто легше піддається маніпуляціям лідерів і виявляє менше нарікань і критики щодо численних завдань, які ті на них покладатимуть.

Згідно з «
Посібником керівника» Нового Акрополя
:

«Пропаганда не повинна лякати чи справляти надмірно сильне враження, ризикуючи бути визнаною підозрілою і відкинутою. Невинна на вигляд пропозиція відвідувати курси й конференції є кориснішою, ніж агресивна демонстрація таємничих символів чи загадкових сентенцій… пропаганда повинна створювати привітний образ особистої вигоди, не даючи зрозуміти, що йдеться про заклик змінити своє життя й звалити на нього величезні жертви і зусилля. Уже всередині (організації) нас краще розуміють і вважають ці жертви за почесті, але до того часу вони лякають людей».

Отож, залучення відбувається за допомогою екскурсій, кавових бесід, конференцій і майстер-класів, де, прикидаючись культурною асоціацією, вони здобувають нові «тіла» для своїх цілей.

Ідеологічна обробка

Ідеологічна обробка є поступовою й поволі починає опановувати життя новачка. Спершу — кавові бесіди, далі його запросять на курс «самовідкриття», після чого йому негайно доручать завдання для групи, пояснюючи, що завдяки цьому він ще більше здобуде захоплення й визнання всіх:

«Вони почали робити захід за заходом, за заходом, наприкінці насправді нічого не робили, але треба було там бути (…)» — згадує Лулú. — «Після роботи треба було йти туди, виходили звідти о десятій, одинадцятій, пів на дванадцяту, якщо ще пощастить, а потім субота — весь день, неділя — весь день…»

Завдання полягали в організації театральних вистав, проведенні кіно-майстер-класу (де зміст фільмів адаптувався до акропольської тенденції) тощо. Поволі друзі та родина людини спостерігатимуть, як вона віддаляється від усього і від усіх, занурена в цей тоталітарний акропольський спосіб життя.

Лулú зізнається, що почала розчаровуватися через низьку якість занять. Така низька якість, здається, є характерною для філії в Гвадалахарі, хоча «це не дуже й мало значення, бо я ж не збиралася вивчати там усю філософію світу; я не очікувала, що курс в якоїсь інституції в приватному будинку, де троє учнів, дасть тобі дуже якісні заняття з філософії…»

Хорхе Анхель Ліврага Ріцці, або «Імператор», як він себе називав

Чи це небезпечно?

Зазвичай критики цієї асоціації стверджують, що вона надто незначна, аби становити небезпеку, але, можливо, саме в цьому й полягає проблема. Знаючи, що у 1985 році журналіст Пепе Родріґес у статті про Новий Акрополь звернув увагу на озброєння, яке, принаймні на той час в Іспанії, зберігалося в казармах цієї секти, я вирішив зв’язатися з ним щодо цього питання.

«Іспанський уряд нічого не зробив проти Н.А., ані проти жодної іншої секти, усе, що зроблено в Іспанії, — це робота приватних осіб», — відповів він мені електронною поштою. — «Розслідування та початок судового процесу, який увінчався засудженням Лівраги [засновника Нового Акрополя] за незаконне зберігання зброї, були виключно моєю заслугою, від поліції я отримував тільки проблеми й жодної допомоги. Одне слово…»

За подальшим розвитком подій журналіст стверджує, що йому погрожували з боку Нового Акрополя, через що він був змушений звернутися до суду, і було розпочато процес проти Анхеля Лівраги.

«Суд над Ліврагою та його охоронцем відбувся 13 червня 1988 року в
Третій колегії
Провінційного суду Мадрида», — продовжує Родріґес у своєму листі. — «Порушена мною справа проти них має номер кримінального провадження 10/87 СР Суду попереднього розслідування № 23 м. Мадрида.
Засуджувальний вирок — це рішення № 203
Третьої колегії
Провінційного суду
Мадрида від 15.06.1988 (…) дослівно:

Суд постановляє більшістю голосів засудити обвинуваченого Хорхе Анхеля Ліврагу Ріцці як винного у вчиненні злочину незаконного зберігання зброї, без наявності обставин, що пом’якшують чи обтяжують кримінальну відповідальність, до покарання шість місяців і один день арешту меншої тяжкості з додатковим позбавленням права обіймати державні посади та права голосу на час відбуття покарання, а також до сплати судових витрат. Для зарахування строку відбуття покарання йому зараховується весь час попереднього ув’язнення, відбутого за цією справою. І суд затверджує ухвалу про неплатоспроможність, винесену в належний час слідчим суддею».

Принаймні серед нижчих рангів у Гвадалахарі пристрасть Лівраги до носіння військової форми розглядається як нешкідлива ексцентричність, і вони не визнають, що залучені до секти. Одна з місцевих лідерок запевняла, що нічого з цього не є правдою. Однак дуже важко спростувати звинувачення, коли група не відзначається прозорістю.

Уся ця історія є вкрай сумною. Багато молодих людей прагнуть знайти середовище, де вони могли б висловлювати свої смаки, інтереси та переживання, не стаючи при цьому експлуатованими й не дозволяючи, щоб їхнє життя монополізувала організація на кшталт Нового Акрополя.

Інші посилання, які можуть тебе зацікавити:
Соціальні мережі в Інтернеті
Відеозалежні
21 травня 2011 року — день кінця світу