Легенди й міфи «Нового Акрополя»

Ксенія Кириллова

Єкатеринбург, 2007 рік

Останнім часом увагу громадськості все більше привертає такий феномен, як «Класична філософська школа «Новий Акрополь». Виступаючи як культурно-просвітницька, ця організація має багато прихильників серед досить освічених людей, що, загалом, не дивно. Журнал «Нового Акрополя» «Людина без кордонів» рясніє фотографіями пам’яток історії та культури, цитатами відомих мислителів і поетів, а під час «лекцій з філософії» зі сцени щедро лунають промови про милосердя, добро, ідеал і толерантність. Організація активно працює з дітьми-сиротами, влаштовує семінари на екзотичні теми й пропонує молоді, яка шукає себе, всілякі способи творчої самореалізації. Керівники й члени «Нового Акрополя» вкрай доброзичливі та привітні, що часто відкриває перед ними двері деяких престижних вишів і бібліотек. «Новий Акрополь» проголошує своїми цілями:

1. Об’єднання людей на основі ідеалу загального братерства, незалежно від їхнього віросповідання, раси та соціальної приналежності.

2. Пробудження в людях цілісного бачення світу за допомогою порівняльного вивчення наук, різних видів мистецтва, філософських і релігійних систем.

3. Допомога кожній людині знайти гармонію з Природою, розвиваючи свої внутрішні потенціали й пізнаючи закони життя (використання великої літери в слові «Природа» має місце в офіційному Статуті даної організації. – К. К.).

Отже, що ж таке «Новий Акрополь»?

Після розмов з керівництвом організації та вивчення її загальнодоступної програмної літератури вимальовується такий портрет даної організації:

1. «Новий Акрополь» не вважає якусь одну систему поглядів істинною. Його завдання — ознайомити слухачів з усім розмаїттям поглядів і думок, не віддаючи пріоритетів жодній світоглядній системі. Він об’єднує людей не на основі вірності певним релігійним положенням, а тільки в питаннях благодійності.

2. «Новий Акрополь» є вкрай толерантним. Він поважає всі погляди, думки й релігії, вважаючи їх рівними. Він не віддає переваги жодній релігії. Відповідно, немає й особи, погляди якої вважалися б безперечними.

3. Отже, у «Нового Акрополя» немає й не може бути жодного вчення, тобто певного набору релігійних доктрин, однаково визнаних усіма його членами. Як указує у своїй експертизі від 06.12.06 р., проведеній на прохання єкатеринбурзького відділення «Нового Акрополя», доктор філософських наук Є. С. Елбакян, організація «займається поширенням знань, а не віри» і «до неї входять люди різної конфесійної приналежності або невіруючі». Тим більше, у «Нового Акрополя» не може бути таємного вчення.

4. З цього випливає, що сам процес читання лекцій сприймається як проста передача певної інформації, причому в рамках однієї теми можуть наводитися різні, часто взаємовиключні точки зору на одне й те саме питання.

5. Усі факти викладаються абсолютно правдиво, оскільки головна мета лекцій — підвищення освіченості слухачів.

6. Прослухавши курс лекцій, слухач може самостійно обрати будь-яку систему переконань. Під «самостійністю» розуміється вибір, на який не чиниться жодного, у тому числі психологічного, тиску. Ні структура лекцій, ні поведінка лектора не впливають на свідомість слухача й не підводять його за допомогою маніпуляцій до якогось наперед визначеного результату.

7. Ставлення до навколишнього світу абсолютно позитивне, адже «Новий Акрополь» черпає культурні цінності саме звідти.

8. Таким чином, до «Нового Акрополя» абсолютно не можна застосувати термін «тоталітарна секта».

Якщо прийняти всі перелічені вище положення за істину, справді, здається абсолютно необґрунтованою позиція сектознавців, які вперто називають «Новий Акрополь» деструктивним культом. Пропоную, не вдаючись у зайві дискусії, просто співвіднести перелічені тези з внутрішніми матеріалами «Нового Акрополя» й перевірити їхню відповідність.

1. Чи вважається якась одна система поглядів істинною? Непряма відповідь на це міститься в статті засновника «Нового Акрополя» Хорхе Анхеля Лівраґи «Про схоластику» від вересня 1981 р. (далі — «Про схоластику»), п. 6 розділу «Для викладачів»: «Викладач повинен бути чітким і зрозумілим у своїх поясненнях. Мало знати істину, потрібно вміти її пояснити, донести до свідомості й, якщо необхідно, то й довести її. Пам’ятайте, що молоді люди, які приходять до Школи, часто розчаровані в житті й шукають нові шляхи для здійснення своїх ідеалів. Не можна спотворювати Вчення тільки з побоювання поранити почуття особливо вразливих, оскільки наші учні прийшли до нас заради пошуку істин нищівних і непереборних, а не заради туманної риторики, яка нікому нічого не пояснює». У розділі «Для учнів» також проголошується: «Поринь з головою в Таїнства — в них прихована Істина».

Отже, в «Новому Акрополі» явно існує певна система поглядів, що визнається абсолютною істиною, більш того, вона іменується Вченням. Заяви керівників секти про те, що в «Нового Акрополя» немає власного вчення, у світлі цього виглядають безсовісною брехнею. Ба більше, згідно з внутрішніми директивами організації, лекторам («інструкторам») належить не тільки свято вірити в пропоновану доктрину, а й доносити її на публічних лекціях, використовуючи їх виключно для того, щоб навіяти слухачам переконання керівництва організації.

Як ілюстрацію наведемо витяги зі стенограми заняття керівника російського «Нового Акрополя» Олени Сікіріч з «інструкторами» від 02.02.97 р. «Прояв 7 законів у роботі інструктора» (далі — «Прояв 7 законів...»): «Інструктор за Законом Єдності не передає нічого свого. Передає не своє, а суть. Ключовий момент. Ідея, яку він має передати, — не його. І за принципом еманацій, якщо враховувати Закон Єдності, інструктор у першу чергу повинен передавати суть, ідею, архетип того організму, складовою частиною якого він є. Основні архетипи, ідеї, моменти того, що ми називаємо ідеологією Акрополя. Це перший пункт. Отже, перше наше завдання на всіх наших зустрічах, на лекціях, в індивідуальних бесідах, як каже Голос Безмовності, «чи узгодив ти свою душу з…». Чи узгодив ти свої припущення, ключові моменти з серцем, доктриною й філософією Акрополя. І тут, що стосується закону, з точки зору інструктора, не буває десяти тисяч доктрин. Не буває десяти тисяч різних розумінь доктрини. Буває десять тисяч різних форм, у межах яких викладаються одні й ті самі ідеї. І отже, в цьому контексті перше й основне завдання не тільки інструктора, а й керівника, зараз говоримо в контексті лекції, — не відступити від шляху, не віддалитися, не спотворювати. Не давати свої вільні інтерпретації, які не мають під собою ґрунту, вже підтвердженого, в межах самої філософії Акрополя, тими чи іншими припущеннями, словами ХАЛа, класиків, Блаватської, мене й т. ін.» (тут і далі: жирний шрифт мій. — К. К.). Далі: «Для того щоб вам було легше й для того, щоб ми могли передавати те, що ми офіційно називаємо ідеологією Акрополя, перше питання, яке будемо ставити: як би це зробив ХАЛ?».

Користуючись понятійним апаратом сектознавства, маємо певне «культове знання», тобто універсальний метод, за допомогою якого адепти можуть досягти щастя, єдності з Богом, досконалості, знайти сенс життя тощо. Якщо ж порівнювати наведені висловлювання з першим пунктом рекламної характеристики «Нового Акрополя», перед нами постає очевидний обман на етапі вербування, який є найяскравішою та найтиповішою ознакою тоталітарних сект. Справді, слухачі приходять, щоб ознайомитися з різними філософськими концепціями, але аж ніяк не з віровченням засновника «Нового Акрополя» Хорхе Анхеля Лівраґи (ХАЛа), яке до них прагнуть донести під виглядом лекцій.

2. Чи існує сакралізована особистість, будь-які погляди якої визнаються безперечними? Щоб відповісти на це запитання, знову звернемося до «інструкторської зустрічі» «Прояв 7 законів...»: «І отже, перший момент, який треба усвідомити, — це момент, що ми з вами несемо частинку ХАЛа. Я не кажу мою. Зараз говоримо, головна й основна ланка, що пов’язує нас, скажімо так, зі світом Архетипів. Ми говорили про те, що насправді прочитати добре лекцію, провести добре зустріч, маленьку чи велику, означає зробити так, ніби на нашому місці був він... Ідеальна модель — уявити собі, ніби ви його думкам надаєте свої приклади, своє забарвлення… Коли я з точки зору Закону Єднання готую лекцію, я ставлю собі запитання, як би це пояснив ХАЛ... Для того щоб вам було легше й для того, щоб ми могли передавати те, що ми офіційно називаємо ідеологією Акрополя, перше питання, яке будемо ставити: як би це зробив ХАЛ? І я вас запевняю, я, наприклад, особливо до формативних зустрічей, завжди, коли сідаю готуватися, після того як купу матеріалу набрала й прочитала, завжди ставлю собі перше запитання: а що ХАЛ сказав би? Ось це для мене стрижень…».

Там же: «Для таких ситуацій потрібен глибший спокій душі. Душі, яка спирається на Вчителя. Це єдина сутність, на яку людина може спертися, решту вона повинна робити сама. Я вам кажу це й зі свого власного двадцятирічного досвіду читання лекцій. І я щоразу, я вам це десять тисяч разів на всіх інструкторських говорила, перед важливими заходами нервую, але завжди заспокоює одна й та сама думка — як би ХАЛ учинив? А якщо не можу навіть її подумати, якщо не можу в паніці до неї дійти, є такий автоматичний механізм — слово, поняття ХАЛ. І все. Далі пішов. Навіть не як би він сказав, не що б сказав, не як би пояснив, не через які приклади, не «допоможи» і не «не допоможи», а просто: «ХАЛ!» — і йдемо. Ось це з точки зору Закону Волі, Об’єднання, повернення до витоків треба мати для себе як стан душі кожному інструкторові. Ви маєте, крім ХАЛа, ще одну маленьку проміжну ланку — мене, Делію. Я маю Делію й ХАЛа. Але що стосується ХАЛа — це взагалі щось особливе. І тоді будемо спокійні, що наша доктрина не буде спотворюватися. І тоді будемо спокійні, що не відступимо від шляху і що не дозволятимемо вольностей, які пов’язані, найімовірніше, з моментами нашої персони, а не з істинною душею».

У «Новому Акрополі» не допускається й тіні незгоди зі статтями ХАЛа, а сам він визнається «великим учителем людства», ідеальним і непогрішним, усупереч очевидності. Ідеальною ілюстрацією цього є фраза з послання «Живе слово» від 17.02.96 р. (далі — «Живе слово»), адресованого керівникам: «Ось приклад ХАЛа, великого ХАЛа, який ніколи не брехав, і не брехав навіть, розповідаючи факт про прибуття Джордано Бруно в Загреб, хоча цього ніколи не було». Отже, в самій фразі закладено два взаємовиключні твердження, абсолютно несумісні з точки зору звичайної логіки, але цілком узгоджувані в межах логіки сектантської. ХАЛ безгрішний, а отже, він не брехав, навіть говорячи про те, чого ніколи не було в дійсності. Перед нами зміщена система цінностей, тобто віра в те, що будь-які засоби придатні й виправдані для досягнення мети. Для досягнення бажаного можна обдурити людину, навіть не визнаючи цей факт брехнею. Загалом ставлення акропольців до «великого ХАЛа» підпадає під поняття гуруїзму — культу харизматичного лідера (живого чи мертвого). Гуру — надлюдина, волі якої потрібно підкорятися швидко й беззастережно; інакодумство неприпустиме. Згідно з ідеологією сект, наказ гуру — це беззаперечна воля самого Бога. Наявність такого гуру (людини або групи осіб) також є невід’ємною ознакою тоталітарної секти.

3. У чому саме полягає вчення «Нового Акрополя» і наскільки воно таємне? Загальна характеристика вчення «Нового Акрополя», яку подають чимало довідників з нетрадиційних релігійних течій і яка фігурує на більшості інтернет-сайтів, така:

«Новий Акрополь» можна охарактеризувати як синкретичну окультно-язичницьку тоталітарну секту, що використовує як прикриття псевдоблагодійні акції.

Окрім офіційних лекцій і благодійних заходів, у «Новому Акрополі» існує таємне вчення, доступне лише «посвяченим», яких вербують якраз із числа слухачів і учасників «культурологічних» занять. Віровчення секти базується на творах Лівраґи «Золота сокира» і «Лабіринти ляпіс-лазурі», що входять до збірки під назвою «Підручник керівника». Доктрина секти поєднує елементи теософії та низки язичницьких (переважно давньогрецьких) культів. Новий Акрополь наказує своїм адептам осягати закони мікрокосму й макрокосму через вивчення окультних наук: астрології, нумерології, хіромантії. Особливий акцент робиться на вивченні язичницької міфології, обрядів і ритуалів. При цьому у свідомості людей спотворюються традиційні релігійні та культурні цінності, формується нездоровий інтерес до магічних і окультних практик. Особливе значення надається встановленню зв’язку з паралельними світами. Адепти Нового Акрополя вірять у реінкарнацію й швидке настання на Землі ери Водолія. Головне завдання секти — створення з людини надлюдини, представника нової «шостої раси» людей, що, по суті, є обґрунтуванням расової дискримінації та ідеології переваги.

Творцем «Нового Акрополя» був покійний аргентинський професор італійського походження Хорхе Анхель Лівраґа (1930–1991), який під маркою поширення своїх ідей теософського характеру створив розгалужену світову мережу, що з кінця 1980-х рр. проникла й у Росію. У «Підручнику керівника» Лівраґа зазначає: «Кожна жива істота, що має більш-менш розвинені здібності, жадібна до влади. Влада — такий самий інстинкт душі, як самозбереження — інстинкт тіла… Той, хто відчуває в собі силу бути лідером, не повинен любити інших... Керівник, вирішивши щось один раз, повинен домагатися задуманого, незважаючи на витрати, у найстисліші терміни... Треба викреслити зі свідомості все, що породжує в ній комплекси».

Ультраправий за своїми поглядами «Новий Акрополь» має у своїй структурі засекречений «корпус безпеки», який у своїй діяльності використовує таємні ритуали й фашистську символіку. Один із керівників «Корпусу безпеки» Фернан Шварц пов’язував з ним відкриття нового етапу в історії організації — етапу активних дій. У бюлетені, що його видавала довірена особа Шварца Жан-Марк Массе, прямо зазначалося: «Ми знаємо, що являємо собою зародок організації, яка виросте у величезну армію, величезну силу».

Наведемо кілька цитат, що характеризують окремі елементи віровчення «Нового Акрополя». Зокрема, нижче подано витяги з промови, виголошеної Оленою Сікіріч для членів «Живих Сил» (ЖС, внутрішнє ядро організації) на «літньому стажі» ЖС у 1999 р. про витоки, суть і завдання «Нового Акрополя» (далі — «Літній стаж» ЖС):

«ХАЛ чітко говорить, що завдання Акрополя насправді — це повторна спроба дати імпульс для шостої підраси п’ятої раси. Наше з вами завдання через усе, що ми робимо: дати імпульс для шостої підраси п’ятої раси».

«Перше, що нам потрібно зрозуміти: що Акрополь — це не просто школа. Що Акрополь заснований як черговий імпульс. Черговий з мільйонів, сотень тисяч імпульсів, які тривають відтоді, як була заснована велика Біла Ложа й як у світ людей зійшли високі сутності, Владики й Прометеї. [...] І зараз, хоча ми цього членам не говоримо, щоб не виглядало, ніби ми там марнославні й т. ін., але в XX столітті єдиний канал до Вчителів — це Акрополь. Так само, як у XIX столітті було Теософське товариство. Це наша «родина». Єдиний канал і єдині взагалі, кому дали право пройти випробування, щоб заслужити езотеричну школу, — це Акрополь. І якщо хтось із 4–5 мільярдів людей, що живуть на Землі, хоче потрапити в містерії, він повинен потрапити в Акрополь. І пройти через усі сходинки, починаючи з «білої програми», першого циклу, й потрапити в ЖС. Тому що для того, щоб хтось у наступному житті міг узагалі мріяти про містерії, перша сходинка, яку він повинен заслужити, — це ЖС. І ЖС — це та ланка в ланцюзі, якої бракувало Теософському товариству».

«Школа учнівства — це велика сила. Ось це світло, провідником якого ми маємо стати, — це воно й є. [...] Це дає силу всій місії витримати й не бути названою черговою невдалою спробою, як це було з Теософським товариством миттєво після смерті ЄПБ. У нас ХАЛ уже пішов, ми ще тримаємося. Перепрошую, але це великий прогрес, такого ще не було в історії. Завдяки тому, що є Делія. А далі що? Треба далі ланцюжок створювати, інакше ку-ку місії. Імпульс шостої раси знову чекатиме Бог знає скільки. Люди знову будуть кукувати у своєму хаосі, розгубленості, без критеріїв, без багато чого…»

Отже, «Новий Акрополь» — релігійна організація, що проголосила себе єдино можливим каналом зв’язку з «вищими силами». Як стверджує Є. Сікіріч, кожна езотерична школа давнини була послана ієрархією махатм з метою підготувати людство до вступу у вищу расу. Вчення про «шосту расу» безпосередньо походить від окультного вчення Блаватської, наступниками якої вважають себе акропольці. Однак, попри всю повагу акропольців до Блаватської (в акропольській термінології ЄПБ), ХАЛ вважав, що навіть її місія зазнала невдачі, і імпульс згас зі смертю ЄПБ. Тому завдання НА — зберегти імпульс і тим самим здійснити те, чого ще не вдавалося зробити жодній організації в історії людства. Підтвердження цьому міститься і в розшифруванні аудіозапису заняття Є. Сікіріч з членами «Живих Сил» про «випробування» напередодні 2000 року від 25 вересня 1999 р.:

«...Починали «з окультного апекса», згадували про те, як ХАЛ отримав завдання — зробити все, що в його силах, щоб школа внесла свій вклад в імпульс 6 підраси 5 раси. Зробити все, що у своїх силах. І він це завдання отримав дуже конкретно... Дати свій внесок у народження 6 підраси 5 раси... Пригадуючи це, ми згадали, що практично всі акропольські школи на цій важкій роботі продовжили працю ХАЛа. Тому що кожна з них, у тому числі й ми, отримала завдання розробляти модель чогось у межах загального імпульсу. Кожен народжує, прокладає шлях, знаходить форми для однієї частини загальної мозаїки, яка відома лише ХАЛові, Делієві й Богу. Ми її зрозуміти так і не можемо».

Більше того, «Новий Акрополь» стверджує, що є реінкарнацією всіх давніх езотеричних шкіл і сект, тобто їхніх членів і керівників. Таким чином, легкою рукою ХАЛа всі мислителі й філософи давнини опиняються в розряді «акропольців»! Диякон Андрій Кураєв називає таке явище «місіонерством серед мертвих»: «Ця дивна манера взагалі властива теософам: вони нишпорять по сторінках світової історії для того, щоб по можливості більше помітних історичних постатей завербувати у свої адепти й прихильники. Як мормони збирають до своїх архівів відомості про всіх покійних, щоб потім перехреститися за них і тим самим усіх перетворити на мормонів, так і теософи роздають посмертні «посвячення» кому забажають, анітрохи не турбуючись про те, чи схотіли б насправді згадані ними люди бути серед теософів. Але мертві безсловесні».[1]

Нижче наведено приклади подібних практик («Літній стаж» ЖС):

«Можна сказати, що Акрополь упродовж багатьох тисячоліть насправді перевтілювався з одними й тими самими високими душами, великими владиками, тим самим ХАЛом, який називався по-іншому, Делією, і що це одне з наших перевтілень».

«Ми з вами фіванці [...] Усі свої вчення, усі свої знання, усі свої спогади, увесь свій захист і покровительство великих сутностей ХАЛ і через ХАЛа ми принесли в цей світ, у цю епоху з Фів, з Єгипту... Саме тоді вчителями й ієрархією був створений план для того, щоб спробувати дати імпульс для шостої підраси п’ятої раси. Причому в різні епохи й у різних поколіннях, через різні духовні родини або зграї, але основою якої була родина так звана четвертого променя, або фіванська родина, до якої належимо ми…»

«Європа мала стати колискою наступної підраси п’ятої раси. Так народився знаменитий Анакс, якому ми й належимо. Ті, в кого є майка з нашим логотипом NA, чудово знають, що в цих літерах закладено слово Анакс».

«Наша родина обирається як носій місії. Обираються великі владики, які цим імпульсам будуть покровительствувати; обираються поряд із великими владиками великі посвячені; обираються прийняті учні; і обираються маленькі мурашки».

«Не дивує вас, чому нам їхнє вчення близьке? Чому, коли читаємо стоїків, ніби слухаємо ХАЛа? Коли читаємо Марка Аврелія, ніби ХАЛа слухаємо? Або читаємо Сократа, Платона, читаємо давньоєгипетські писання? Це ж усе живе в нас, це все ми не читаємо, а згадуємо… Одним з оплотів Анакса, останнім сильним оплотом була Александрія, неоплатонічна школа. І як ХАЛ казав, коли ми давним-давно з ним зустрічалися, зрозумійте, я не хвалюся, але в нашій родині були й є й королі, й жерці, й філософи, й учителі, й учні, й дами, й лицарі, й мученики… Марк Аврелій — це наша людина… Відродження, Джордано Бруно — це ми… Але це людина, яка зробила насправді, на межі XVI й XVII століть (жив же, уявіть собі, в такий самий період століття, як і ми), створивши буквально Акрополь, не називаючи його Акрополем. В Акрополі ходять плітки, є припущення, що Джордано Бруно був одним з утілень учителя Шрі Рама, учителя ХАЛа».

Єдині, для кого «Новий Акрополь» робить виняток, — це масони: «Масони — це не ми, і розенкрейцери — це не ми, але це теж був імпульс ієрархії. Це підродина, це не ми, але наші, свої пішли». Пояснюється це, найімовірніше, тим, що деякі масонські ложі збереглися й до наших днів і могли б заявити про свою принципову незгоду з членством у НА.

Недвозначно формулює Є. Сікіріч і наступне завдання своєї організації — прозелітизм, причому прозелітизм серед найбільш інтелектуально розвиненої частини суспільства: «Якщо не привернемо уваги найвищих умів і будемо крутитися в межах своїх чотирьох стін, то можна вважати, що наше завдання не виконано. Дуже важливо, щоб ми це запам’ятали».

Саме це й мається на увазі під формулюванням «таємне вчення», а аж ніяк не віра в реінкарнацію, як намагається переконати нас у своїй експертизі пані Елбакян. Справедливості заради варто сказати, що про теорію перевтілення, матеріальність думки, закони карми й дгарми та інші положення окультного вчення слухачі КФШ (Класичної філософської школи) дізнаються досить швидко, протягом кількох лекцій (тобто таємною ця частина вчення не є). Але, знову-таки, тут слід зауважити, що ці відомості подаються як об’єктивна інформація в межах «порівняльного вивчення релігій». Слухачам не повідомляють про те, що зазначені положення є віровченням, яке транслюється як істина в останній інстанції й не підлягає сумніву.

Доказом того, що перелічені речі є не знаннями, а релігійними переконаннями, які навіюють у «Новому Акрополі», є, зокрема, витяги з «інструкторської зустрічі» «Прояв 7 законів...»: «Давайте спробуємо з вами хоча б тримати в голові, що в нас у законі. Я вам нагадую за планами. Починаємо згори й спускаємося вниз.

Для плану Атми (Волі, Закону) — Закон Єдності.

Далі — Закон Просвітлення або Освячення (план Буддгі — інтуїція).

План Манаса (вищого розуму) — Закон Диференціації.

Далі — організація (кама-манас — нижчий ментал).

Далі Закон Психічності — астрал, психіка.

Закон активності, дії — прана, енергія.

І останній, усі його пам’ятають, — Закон періодичності, циклів — фізичний план.

Як ви думаєте, як ми могли б їх застосувати для інструкторської підготовки, на моделі інструктора?

Якщо пам’ятаєте, Закон Єдності — це керівний принцип, що веде всіх до однієї спільної універсальної Долі через шлях еволюції. Як казали: якщо він запитує, скільки вас, ви кажете: «Один». Казали, що він пов’язує з усвідомленням причетності до організму, малого чи більшого, з усвідомленням, що ми є частиною чогось більшого. І казали, що це пов’язано з усвідомленням ланцюга, тобто принципу еманацій або передання вогню, за яким було створено весь Всесвіт. Є первинний Абсолют — перший вогонь. Він передає свій вогонь далі другому, другий народжує третього — передає свій вогонь».

«Живе слово» (про матеріальність думки й слова): «Це найвдаліша й поки що на даному етапі розвитку 5-ї раси єдина форма, через яку чистий принцип волі проявляється назовні... Для того щоб вам це було зрозуміло, нагадую один момент з лекції про 6-ту расу. Коли Блаватська пояснює, що настануть такі часи, коли статевої різниці не буде, коли люди будуть втілюватися своєрідними «андрогінами» й коли будь-яка форма відтворення, починаючи з фізичної, здійснюватиметься через взаємодію думка — слово... І коли Блаватська пояснює, що таким чином будуть народжуватися діти, тобто вже не потрібно буде ні фізичної, ні будь-якої іншої роботи — хочу створити — подумав, сказав у відповідній формі — і форма вже народжується під впливом мого слова. І ось це називається принципом «Священного слова» в ораторському мистецтві. І ви маєте розуміти, що, читаючи лекцію — будь-яку — ... колись, іноді, коли самі цього не усвідомлюємо, наше слово має силу дії: сказав — уже йде процес... Якщо ти говориш не так, то, відповідно, кличеш і втілюєш не те й, відповідно, вступаєш у взаємодію з законом Карми, яка має свої плани щодо творінь; або ми погоджуємося з ними, або, якщо ми не потрапляємо в точку, — ідуть санкції».

Що ж до питання, наскільки таємним є релігійне вчення «Нового Акрополя», то тут доречно навести уривки зі статті Хорхе Анхеля Лівраґи «Чому ми не вчимо езотериці в більшій мірі?» («Бастіон» № 81): «...Безпосередній виклад езотеричної частини без попереднього знайомства з необхідними екзотеричними знаннями міг би перетворити багатьох молодих людей на сектантів і фанатиків, замість того, щоб зробити їх справжніми філософами-акропольцями. Тому на першому етапі просто необхідні своєрідні фільтри. Без них початківці занадто відірвалися б від світу повсякденності...».

«Тож нехай уявлення, ніби кожен, хто просто проявив інтерес до Нового Акрополя, одразу набуде практичної можливості негайного контакту з Сутністю Речей, з Таємницею, яка є Містикою в дії, залишиться в царстві безплідних утопій. Ні плакати, ні буклети, ні навіть лекції та читання самі по собі не відкриють перед вами такої можливості».

«Що ж до питання про те, чому ми не навчаємо езотерики в більшій мірі, і не тільки тих, хто лише нещодавно приєднався до нас, а й тих, хто протягом кількох років є членами нашого Руху, то й тут ми керуємося міркуваннями, подібними до викладених вище… Жодна людина не в змозі всього лише за кілька років, займаючись раз або двічі на тиждень, набути внутрішньої чистоти, достатньої для того, щоб сприйняти Мудрість, яка протягом тисячоліть, подібно до крапель ранкової роси, накопичувалася в священній чаші Квітки Білого Лотоса Езотеричного Знання».

Отже, Лівраґа пояснює своє небажання повідомляти адептам правду про справжнє вчення створеної ним організації тим, що воно не буде сприйняте й, більше того, може призвести до згубних наслідків. Дозволимо собі зробити висновок, що це лише відмовка. Сам факт того, що в організації є знання, здатне «перетворити багатьох молодих людей на сектантів і фанатиків» і відірвати людей «від світу повсякденності», схоже, анітрохи не турбує «великого ХАЛа». Ба більше, «сектантами й фанатиками» молоді люди таки стають і від повсякденності відриваються, чому значною мірою сприяє те, що керівництво «Нового Акрополя» саме присвоює собі право вирішувати, що саме повідомляти про справжню сутність організації:

«Ти надто малий, ти зовсім дитина, і тому ми, згідно з тисячолітнім звичаєм, по краплях відміряємо тобі сильнодіючий засіб — Езотеричне Знання… Жодних імпровізацій. Ми чудово знаємо, що тобі потрібно, коли, як і в яких кількостях… Усі фахівці й знавці езотерики (не інтелектуали, які розмірковують про езотерику, а ті, хто насправді нею займається й практикує її), від Є. П. Блаватської до Еліфаса Леві, указують на необхідність осягати Таємне поступово».

«Осягнення великих Таємниць вимагає часу, праці, повної самовіддачі й безкорисливості. Треба цілком присвятити себе служінню Ідеалу».

Особливо цікава остання цитата. Отже, адепт «Нового Акрополя» має повністю присвятити себе служінню Ідеалові, навіть не знаючи, у чому він полягає! Само собою зрозуміло, що тут не може бути й мови про якийсь усвідомлений вибір, адже людина не уявляє, що саме обирає й на що витрачає свій час, сили, а інколи й усе життя. Навіть дізнавшись із часом деякі положення нав’язаного їй вчення, вона не має можливості перевірити їхню істинність, оскільки отримує знання із завідомо необ’єктивного джерела — від людей, які фанатично в них вірять. Таким чином, у даному випадку маємо типовий езотеричний розрив. Його суть полягає в тому, що під час вступу до секти, при вербуванні, людині ніколи не повідомляють про справжній зміст вчення секти, про те, що буде потім.[2] У результаті виявляється, що людина, яку запрошували в одну організацію, опиняється в зовсім іншій. Простіше кажучи, організація виявляється зовсім не тією, якою здавалася на перший погляд. Наявність такого розриву також належить до ознак тоталітарної секти. Слід зазначити, що в «Новому Акрополі» езотеричний розрив проявляється набагато сильніше, ніж у низці інших сект.

4. Чим для співробітників організації є процес читання лекцій? Як уже зазначалося в п. 1, лекції КФШ є насамперед способом нав’язування акропольської доктрини, а не простою трансляцією інформації. Мета такого навчання сформульована в статті «Про схоластику», п. 7 розділу «Для викладачів»: «Інструктор-акрополець повинен завжди залишатися на висоті свого становища й відчувати себе каналом Історії. Ми прийшли змінити світ, а не бути ще однією зі шкіл, що розмірковують про езотерику. Езотерика й інші подібні речі — лише частина акропольської боротьби, покликана надихати учнів».

Ба більше, сам процес викладання, згідно з ученням «Нового Акрополя», має містичний і сакральний характер:

«Живе слово»: «Людина, яка володіє мистецтвом працювати через слово, — це маг. І незалежно від того, що ми дуже маленькі, лекція, вірш, вечір, маленька група повинні бути однією формою магічної або містичної дії».

«Прояв 7 законів...»: «Тому що в цьому контексті інструктор стає справді жерцем і магом, а не буває ні мудрого, ні мага, ні жерця наполовину... Тоді здійснюється таїнство знаменитого Закону Освячення з точки зору інструкторства, тому що коли інструктор, читаючи лекцію, передає силу, він пробуджує в людях елементарну силу, яка триматиме їх упродовж певного періоду. Це момент Любові-Інтуїції, момент благословення. Якщо справжні Великі благословляють, коли передають справжню, реальну, внутрішню силу дотиком, то інструктор має як інструмент священне слово».

«Живе слово»: «Це момент Містерій перед початком лекції, коли ви образно, внутрішньо викликаєте священні образи, ті, які вас надихають. І, як востаннє перед боєм, а кожна лекція — це новий бій, просите благословення, ще раз «у ніг Вчителя».

«Про схоластику», п. 4 розділу «Для викладачів»: «Ніколи не забувайте, що Навчання — це священнодействіє, а лекційна зала — сакральний простір». Таким чином, з точки зору самих акропольців, навіть читання лекцій не є світським заходом, а становить собою магічні ритуальні дії.

5. Наскільки відповідає дійсності фактична інформація, що викладається на лекціях? Для відповіді на це запитання необхідно повернутися до вже згаданої в п. 2 зміщеної системи цінностей. Наведемо уривок з «Живого слова» повністю, оскільки він дуже типовий для всіх тоталітарних сект:

«І ХАЛ нас учив, що в цьому контексті не страшно щось вигадати — якусь інформацію, яку ніхто не перевірить, хай навіть скаже, що такого не було... І як ви думаєте, ви поставили б клеймо на ХАЛа за те, що він, коли читав лекцію «Джордано Бруно», явно вигадав перед публікою, щоб це почули деякі члени ЖС, які лекцію обслуговували, що Джордано Бруно був у Загребі й заснував школу, ядро якої називалося «Фенікс» (тоді ЖС називався в Загребі «Фенікс»), і що так почався перший духовний імпульс у Східній Європі. Але він так це говорив, що ті, хто розумів його слова, бачили не Джордано Бруно, бачили й його, і навіть повірили — може, це й було, хоча ми знаємо, що не було. Усе відносне в часі й у просторі, й факти, які не відбулися в реальності, можливо, відбулися на інших планах. Тому є речі, які логіка не може прийняти, але щось усередині нас (це називається моменти священного натхнення в лекції) змушує нас це розповідати. Ось приклад ХАЛа, великого ХАЛа, який ніколи не брехав, і не брехав навіть, розповідаючи факт про прибуття Джордано Бруно в Загреб, хоча цього ніколи не було. Делія потім сміялася: «Мені дуже хотілося, щоб він усе-таки заїхав, але не заїжджав»».

Таким чином, у «Новому Акрополі» не тільки дозволено брехати, а й інструкторів прямо закликають до брехні в царині історичних фактів, називаючи її «священним натхненням». Унаслідок цього слухач, який прагне підвищити рівень своєї освіченості й дізнатися якісь конкретні історичні події та факти, замість цього змушений приймати на віру фантазії Лівраґи чи інших «учителів» КФШ, єдиною метою яких є його вербування до окультної секти.

6. Чи застосовуються під час роботи зі слухачами будь-які методики контролю свідомості? Це одне з найважливіших запитань, що постають під час віднесення тієї чи іншої організації до тоталітарних сект. Треба також пам’ятати, що всередині «Нового Акрополя» існують два рівні посвяти: «Класична філософська школа», яка включає цикли теоретичних і практичних занять, і внутрішнє ядро організації, що зветься «Живі Сили»; відповідний етап навчання називається «Школа учнівства». Відповідно, методи контролю свідомості на різних рівнях різняться.

На сайті «Новий Акрополь: інформація до роздумів», присвяченому викриттю «Нового Акрополя» й розташованому за адресою no-acropol.info (далі — No-acropol.info), у розділах «Контроль свідомості» та «Виховання по-акропольськи» детально викладено методи контролю свідомості та маніпуляцій, що застосовуються на рівні «Живих Сил» (ЖС). Я ж хочу зупинитися на методиках, які застосовують уже на рівні КФШ. Річ у тім, що лектори проходять детальний інструктаж, де їх навчають методам навіювання, контролю свідомості й гіпнотичним технікам.

У «Новому Акрополі» дуже розвинений контроль емоцій, причому він проявляється у двох формах:

1. Елементарне завоювання довіри, коли інструктор активно прагне «закохати» в себе аудиторію, щоб слухачі потребували його й не уявляли собі життя без нього. Методи при цьому можуть бути будь-які: як банальне «бомбардування любов’ю», так і інші маніпулятивні техніки. Як це зазвичай буває в тоталітарних сектах, мета виправдовує засоби:

«Прояв 7 законів...»: «Передбачити деякі моменти розташування людей до вас. Створили б на початку лекції так звані невидимі узи, завдяки яким ви зможете потім довести лекцію або зустріч до кінця. Ваше завдання в цьому контексті полягає в тому, що ви маєте для людей, особливо якщо ви з ними довго працюєте як інструктор, стати рідною й близькою людиною. Хоча вони можуть узагалі з вами не розмовляти, тому що на великих лекціях до вас не дістаються. Хоча ви можете не мати з ними жодного словесного спілкування або мати його дуже мало. Але ви повинні зробити все, що у ваших силах, щоб стати для них, навіть не авторитетом, а рідною, своєю людиною. І це не означає лише розбити початковий лід, а вибудувати лекцію й особливо першу частину зустрічі або перші зустрічі, якщо ви проводитимете їх постійно, так, щоб вас полюбили... І обережно, домогтися розташування людей…»

З етичного погляду тут помітний явний аморалізм: не полюбити своїх учнів, а викликати їхню любов будь-яким способом, щоб створити в адептів повну залежність від себе.

2. Викликання певних емоцій за допомогою технік, традиційно пов’язаних з еріксонівським гіпнозом:

«Прояв 7 законів...»: «Через емоції ви маєте викликати відданість школі, мрії, Вчителеві, стан відданості Прекрасному. І тому кажуть, що протягом лекції, заняття, але це також майстерність найвищого класу, потрібно, по змозі, свідомо планувати, щоб упродовж заняття були моменти так званих емоційних шоків... Можуть бути моменти дуже м’які, красиві, які викликають, ми говорили про це на попередніх марафонах, сльози, або зворушення, або розпач, або навіть не розпач, а усвідомлення, наскільки глибоко ви впали за певним критерієм... Або можуть бути моменти сильні, підвищено емоційні. Це включає всю гаму — і голос, і все, що завгодно, — але це питання тренування, які зазвичай робляться раптовими ударами, коли слухачі найменше цього чекають. Це тонкий момент, але дуже важливий, особливо якщо йдеться про прекрасне. Ось старі пам’ятають Фернанда Шварца. Усі хі-хі-хі, ха-ха-ха, молодці, так-так-так, а в кінці — AVE!!! Коли ви майже не помічаєте, як підвищуються і голос, і сила слова, і тиша в залі, всі дивляться на вас, і ви бачите, як доходите до кульмінації; перед цим їх спочатку треба заспокоїти. Заколисувати, ля-ля-ля красиво, а потім відчути момент — ба-бах. А потім знову заколисувати, розслабити, розсмішити й усе. Але от ці емоційні моменти в лекції прекрасного й сильного плану мають бути передбачені... Треба розповідати, малюючи, прикрашаючи».

«Живе слово»: «Отже, йде кульмінація сприйняття, б’ємо по свідомості, треба розкрити їм очі, б’ємо по манасу, по одкровенню, розумінню: «А на це можна подивитися з іншого боку, невже я не замислювався й т. ін.», — і ведемо до перенасичення. Спеціально вводимо якісь складні моменти вже ближче до перерви, особливо ближче до кінця лекції. І коли ви відчуваєте, що настає перенасичення, втома, межа, люди більше не сприймають, тоді треба користуватися останнім етапом, коли логічне сприйняття знижується й починається інше, для того щоб бити по емоціях і по серцю. По емоціях і по серцю. Це перед перервою обов’язково й обов’язково перед кінцем лекції. Тобто в тій частині, коли вони вже й так, і сяк нічого не розуміють, треба, щоб ви в них викликали через той чи інший висновок, ту чи іншу розповідь містичні «почуття», розрядку, катарсис. І треба, щоб ви вели лекцію до цього свідомо, використовуючи саме той момент, що логіка, розум перестають працювати, перенасичуються, і вмикаються інші механізми. І коли нам ставлять запитання, а чому ви найцікавіше залишаєте на кінець лекції, — тепер розумієте, чому. Найцікавіше не пояснюється, а передається через такого роду катарсис. І в цьому контексті ви можете побудувати лекцію так, щоб у вас уся лекція була простою: одна частина — вступ, інша частина — кульмінація, б’ємо по свідомості, і третя частина — емоції. А найвище мистецтво — коли ви будуєте лекцію за якимись великими темами, а всередині кожної великої теми, яку ви хочете розкрити, робляться ці маленькі цикли: вступ — б’ємо по свідомості — емоції, потім розслабляємо, потім знову, інша тема: вступ — б’ємо по свідомості — емоції — розслабляємо. Потім третій момент: вступ — б’ємо по свідомості — емоції — розслабляємо. І в контексті загальної лекції є чіткий вступ, чітке «б’ємо по свідомості» й у будь-якому разі в кінці — емоції, високі почуття, високі настрої; це має бути те саме, як після концерту великого майстра. От коли дійдемо до цього, тоді я зможу сказати, що ви в мене інструктори».

Отже, тут гранично відверто описано процес контролю свідомості: відключення логічного мислення, спроба звернутися тільки до емоційного сприйняття, чергування кульмінаційних моментів і психологічної розрядки. На подібних тренінгах також фіксують бажаний результат — конкретні думки й почуття, які мають бути в слухачів після лекції:

«Прояв 7 законів...»: «І в цьому контексті з точки зору лекції ви повинні дійти до стану..., що ви живете від лекції до лекції, і що ваші учні, ваші люди живуть від однієї до іншої зустрічі з вами. Ось це називається другий логос або принцип освячення, або найвища майстерність. Ще все не прив’язуючись до вас, не будучи залежними від вас, але приходять до вас як до джерела, з якого можна напитися й піти жити далі. І коли знову відчувають спрагу, тоді знову повертаються й живуть вами. І якщо ви цього не досягнете, то від інструкторства не буде жодної користі».

Для успішнішого досягнення бажаного результату слухачам активно навіюють так званий «сектантський новояз». Провідний російський сектознавець Олександр Дворкін зазначає: «Серед іншого Оруелл відкрив такий закон: той, хто контролює мову людини, контролює її свідомість. Адже, потрапивши до будь-якої секти, жертва починає говорити її мовою. У нашому випадку це може бути й російська мова, але в ній відбувається тонка підміна понять, коли ключові слова набувають іншого значення, і адепт мимоволі починає мислити категоріями секти».[3] Саме це й відбувається в «Новому Акрополі». Керівництво НА не приховує, що навіює слухачам новоязові терміни з метою сформувати в них нову спільну систему мислення й сприйняття.

«Прояв 7 законів...»: «Наступний закон — Закон Психічності, який, з точки зору інструктора, говорить про процес створення колективних астральних і ментальних форм. У чому теоретично полягає цей процес? Він полягає в тому, що якщо є ідеї й моменти, про які людина не повинна забувати або які мають постійно бути присутні в її житті й стати рушієм її усвідомлень і одкровень, треба зробити так, щоб певні слова, терміни стали лексикою, частими висловами в повсякденному житті, предметом анекдотів, сценок, привітань, тостів. Це називається колективна астрально-ментальна форма... Поняття «мрії», пам’ятаєте, скільки вже, або «місто золоте». Уже всі члени кажуть, розбуди їх, кого завгодно, з будь-якого міського центру: «Мрія, Дон Кіхот, місто золоте, надія, ХАЛ, терпіння, надія — форма віри», — крилаті фрази, які важливі не тим, що вони вживаються, а як доказ, як знамення, як результат того, що щось уже стало колективною душею, тобто колективною формою мислення й сприйняття. І це, звісно, важке завдання з одного боку, але коли читаєте лекцію або проводите заняття, треба робити так, щоб повертатися, підживлювати ці астрально-ментальні форми, але обережно, не викликаючи протесту, не проповідуючи, не читаючи проповіді. І насправді, як казав ХАЛ, — це створення колективних астрально-ментальних форм або, як це називається, банків заряду, які потім діють самі, як свого роду маленькі дева, хранителі. Воно лежить в основі роботи з емоціями впродовж лекції або заняття». Коментарі, як мовиться, зайві...

Справедливості заради варто зазначити, що контроль емоцій однаковою мірою застосовують і до самих інструкторів, доводячи їх до фанатичного стану екзальтації й повної самовіддачі:

«Прояв 7 законів...»: «Інструктор повинен бути постійно хворим... Це називається бути хворим ідеєю. Бути хворим самим інструкторством... І хоча це фраза, яка десять тисяч разів прозвучала з різних боків, що інструкторство — це місія, цим треба жити... І всі наші інструкторські заняття й маленькі групи, і лекції — це тільки проба, щоб виявити протягом багатьох років жерців, майстрів віддачі… Ось це стрижень, канал, це те, заради чого ми живемо».

Крім перелічених ознак до контролю емоцій також належить індукування фобій, тобто навіювання ірраціональних страхів. Традиційними фобіями є почуття провини й страх виходу з секти.

Слід зазначити, що зазначені фобії дуже активно навіюють членам ЖС. Створювачі сайту No-acropol.info в розділі «Контроль свідомості» зазначають:

«Навіть ухваливши рішення про вихід з «Нового Акрополя», людина, як правило, не може повністю позбутися думки, що вона зраджує «ідеал», людей, які їй довіряли (як керівників, так і підлеглих, і колег), і саму себе (свою безсмертну душу). Усередині ЖС вихід людини розглядається (переважно негласно) як зрада — і це неминуче впливає на тих, хто схиляється до виходу з організації, але ще не прийняв остаточного рішення...

Життя людини, яка перебудувала свій спосіб життя й саму свою особистість під «Новий Акрополь», з виходом з організації неминуче «розвалюється на шматки». Вона постає перед необхідністю шукати нову систему цінностей, нове коло спілкування, часто нову роботу, адаптуватися до «мирського» життя. Звісно, це не так уже й страшно, але здається жахливою катастрофою людині, яка перебуває під постійним впливом організації.

Щодо душі, то згідно з теорією «Нового Акрополя» людина, яка відмовилася від свого «призначення» й порушила дану обітницю, щонайменше «втрачає це втілення» (марнує життя), і в наступному втіленні їй буде неймовірно важко «знову знайти свою зграю (братство)» — а без цього життя «безглузде й порожнє». Крім того, вважається, що, «зраджуючи» «Новий Акрополь», людина втрачає можливість проходити «прискорену еволюцію» під керівництвом учителів і змушена еволюціонувати повільно, «як усі звичайні люди», — це вже удар по відчуттю «обраності», по марнославству, яке в «Новому Акрополі» культивується в такій химерній формі».

Справді, учнів підводять до думки, що єдино можливий шлях еволюції людства (дгарма) проходить через «Новий Акрополь», а отже, незалежно від вибору людини їй однаково доведеться пройти цей шлях. У кожної людини, згідно з ідеологією «Нового Акрополя», існує свадгарма — «власний закон», який уособлює призначення. Тому, якщо людина покине організацію, то не змінить тим самим свого призначення, а лише неймовірно ускладнить шлях до його здійснення:

«Про схоластику», п. 1 розділу «Для учнів»: «Приймайте нас такими, які ми є, або обирайте собі інші шляхи й ідіть з Богом. І нехай він не залишить вас без підтримки, і завдяки його милості ви повернетеся до Нас в одному з наступних життів». Цікаво, що це висловлювання майже дослівно збігається з одним із тез лідера однієї з найнебезпечніших деструктивних сект — секти саєнтології (діанетики) Р. Хаббарда: «Або Ви підете геть, і ми підберемо Вас у наступному житті, або Ви залишитеся з нами й будете набагато щасливішими в цьому житті».[4]

Почуття провини за найменші інші провини перед «Новим Акрополем» (не обов’язково вихід з організації) також цілеспрямовано культивується:

«Про схоластику», п. 6 розділу «Для учнів»: «Не грай з Нами, адже тим самим ти граєш зі своєю Долею й даремно витрачаєш ту Любов, яку тобі тут дарують. Якщо в молодості ти не навчишся серйозно ставитися до Священного, то, подорослішавши, опинишся в духовній злиденності. Це не погроза, а лише попередження про дію Закону Природи, так само невблаганного, як дія сили тяжіння або теорема Піфагора».

Що стосується КФШ, то тут фобії не настільки сильні й стосуються переважно пошуків сенсу життя. «Новий Акрополь» у свідомості молоді міцно пов’язується з початком духовних шукань і певного світогляду. Отже, покинувши організацію, юнаки й дівчата знову повертаються до порожнечі й бездуховності, втрачаючи можливість долучитися до Ідеалу.

Зрозуміло, за таких потужних психологічних впливів говорити про усвідомленість, а тим паче про свободу вибору, не доводиться.

У «Новому Акрополі» активно застосовують і інші види контролю свідомості, зокрема контроль мислення. На рівні КФШ це виявляється, по-перше, в особливій побудові самої лекції, коли в різних, часто суперечливих філософських концепціях штучно виявляють спільні риси, покликані підвести слухача до думки, що всі ці концепції говорять про одне й те саме, а саме про вчення Хорхе Лівраґи. Таким чином, слухачам нав’язується висновок, який не є результатом їхніх власних роздумів і аналізу. Для підтримання цієї «спільності» також існує детальний інструктаж:

«Прояв 7 законів...»: «Кожна моя лекція, зустріч повинна мати основу в попередніх. Якщо я читаю стоїків — я не можу читати стоїків, не посилаючись хоча б побіжно на попередню лекцію, яка була про Будду, хоча її й читав хтось інший. Побіжно. Тобто пов’язуючи в один ланцюг і посилаючись на того, хто проводив заняття до мене… Це для того, щоб ви, проводячи свою зустріч, робили висновки й уже могли підготувати людей до наступної. Не тільки словами. Підготувати ґрунт для наступного інструктора, наступного імпульсу, наступної теми. І передбачити це у своєму виступі. Суть у тому (я зараз кажу на горизонтальному плані), щоб нам з вами вдалося створити такий ланцюг імпульсів».

Окрім штучного створення спільності ідей, що звучать у різних темах, у «Новому Акрополі» штучно створюють також спільність сприйняття інформації:

«Прояв 7 законів...»: «Об’єднати групу — це означає створити на лекції, на зустрічі маленьку колективну душу або колективну форму, колективний банк, якщо пам’ятаєте. Або пробудити колективну душу. І звертатися не до окремих людей, а до колективної душі групи. І ефект цього звернення буде в тому, що те, що ви говорите, буде почуто, але всіма... І якщо ви досягнете цієї єдності групи, колективної душі групи, тоді це колективне несвідоме розподілить кожному те, що для нього актуальне... Тобто не просто намагатися, щоб вони щось зрозуміли, а навчити так, щоб уся група дійшла до спільних підходів у думках і емоціях. Тобто працювати на так званому психічному плані з ними. Щоб вони, засвоюючи інформацію, водночас самі навчилися міркувати, відчувати, розпізнавати й відповідно реагувати на все, що їх оточує. І тут у цьому контексті ми також говорили, і ХАЛ каже, особливо для інструкторів: коли читаєте лекцію, працюєте водночас із системами мислення, з образами або з системами відчуття й намагаєтеся їх трансформувати».

На рівні ЖС контроль мислення жорсткіший. Зокрема, як зазначають автори сайту No-acropol.info в розділі «Контроль свідомості», в організації існує прямий заборон на критичне мислення:

«В основі будь-якого сумніву» криється... підступний кама-манас (окультний термін, що позначає раціональний людський розум), який є джерелом ілюзій і приводить «учня» до зайвих міркувань і оман. Довіряти йому не можна, покладатися на нього нерозумно; фактично, це той самий «Сатана», який живе всередині людини й спокушає її, бажаючи збити зі шляху істини. Розум можна лише використовувати як інструмент для розв’язання практичних завдань, «продиктованих духом».

«Якщо ти хочеш пізнати» вчителя, стати справжнім учнем, «ти маєш вийти за межі раціональності» — зазвичай це звучить як «слухати своє серце», «власний внутрішній голос», «інтуїцію» тощо. Вважається, що, на відміну від розуму, «серце», яке асоціюється з духом (безсмертною душею) людини, є джерелом єдино правильних «імпульсів» для прогресивного розвитку. При цьому здатність «чути внутрішній голос», який часто ототожнюють із «голосом вчителя», залежить від того, наскільки «хорошим учнем» є людина. Тобто керівники завідомо володіють цією здатністю значно більшою мірою, ніж рядові члени ЖС. Тому людині нерідко прямо радять своє серце слухати, але не надто на нього покладатися, а повністю довіряти тільки своїм керівникам.

Загалом слово «критика» в «Новому Акрополі» є практично лайливим. «Критиканство» стоїть на першому місці в переліку якостей, неприйнятних з точки зору «кодексу честі акропольця». Критика апріорі вважається проявом особистих амбіцій і ознакою того, що людина є «поганим учнем».

Наприклад, людині, яка критикує свого керівника за дурні рішення, авторитарність, грубість тощо, скажуть, що хороший учень, для якого важливі братерство, єдність і здійснення великого ідеалу, ніколи не опуститься до критики».

Наведемо приклад, що підтверджує це. «Про схоластику», п. 1 розділу «Для учнів»: «Не варто займатися критиканством і пропагувати власні погляди, інакше ви будете вигнані тими самими дверима, якими увійшли сюди». Таким чином, психологічний тиск на будь-яку людину, яка сумнівається, є настільки сильним, що вона воліє залишити свої сумніви, але не втратити свій «сенс життя» й своє «призначення» — «Новий Акрополь».

Що стосується негативного ставлення до інших учень, вірувань і релігій, воно в НА проявляється в специфічній формі. Жодна релігія відкрито не називається «пропагандою сатани», проте, згідно з акропольською ідеологією, жодна інша релігія апріорі не може бути істинною. Як твердять у «Новому Акрополі», будь-яка релігія містить у собі «загальнолюдські цінності» й набір «людських» уявлень, які мають другорядний характер і служать лише для розділення між людьми. Звісно, сам факт твердження, що істинне вчення міститься тільки в ідеології «Нового Акрополя» (для релігійної організації), не є деструктивним. Насторожує саме формування негативного ставлення до релігії як до чинника поділу суспільства, явища, що відволікає людей від «істинних цінностей». Незмінною умовою майбутньої еволюції члени «Нового Акрополя» вважають об’єднання релігій; отже, будь-які традиційні релігійні системи, що зберігають свою самобутність, автоматично стають ворогами організації й перешкоджають її цілям.

До видів контролю свідомості належить також контроль поведінки, тобто система певних обов’язків і заборон, покликана якнайсуворіше регламентувати все життя адепта й повністю заповнити його час, не залишаючи можливості для критичного осмислення того, що відбувається. У «Новому Акрополі» контроль поведінки дуже широко застосовують на рівні ЖС. На сайті No-acropol.info в розділі «Контроль свідомості» це описано так:

«Щоденне навантаження пересічного акропольця з ЖС перевищує навантаження «звичайної» людини приблизно вдвічі. Окрім зайнятості на роботі (або навчанні), у нього є обов’язки в «Новому Акрополі», що вимагають його систематичної присутності в приміщенні організації.

Офіційно від рядових членів ЖС вимагають працювати в «Новому Акрополі» щонайменше двічі на тиждень; проте на практиці в московському відділенні люди, які дотримуються такого графіка, зазвичай вважаються пасивними. У них дуже мало шансів коли-небудь стати керівниками, вони можуть бути лише виконавцями вказівок вищого рівня; крім того, вони відчувають себе «випалими з життя школи», а це відчуття досить болісне. Більшість керівників нижчого рівня зазвичай працюють у «Новому Акрополі» щовечора у робочі дні й повністю у всі вихідні. Керівники середнього та вищого рівня, як правило, проводять у «Новому Акрополі» більшу частину часу: зазвичай у них немає суттєвих обов’язків поза організацією (сімейні пари найчастіше утворюються з акропольців, зв’язки з родичами майже не підтримуються, більшість керівників працюють в акропольських фірмах або інших структурах).

Зазвичай щосуботи в «Новому Акрополі» проводяться тривалі загальні зустрічі ЖС, потім зустрічі в невеликих групах, а решта дня присвячується практичній роботі. Таким чином, щонайменше один з двох вихідних днів людина має проводити в «Новому Акрополі»...

Перед сном кожен акрополець з ЖС повинен проаналізувати минулий день і зробити запис у щоденнику. Упродовж кількох років він також був зобов’язаний заповнювати «табличку»; деякий час тому заповнення «табличок» перестало бути обов’язковим. Таким чином, навіть той короткий проміжок часу, який людина проводить «сам на сам із собою», регламентовано: вона має міркувати на теми, пов’язані з оцінкою своєї відповідності критеріям «учня» (поняття «учень» є водночас і позначенням членів ЖС, і визначенням того ідеалу, до якого вони мають прагнути шляхом самовдосконалення).

Крім того, згадані «таблички» значною мірою визначали весь день акропольця: у них регламентовано час сну, приймання їжі, треба контролювати емоції, думки й проживати день інтенсивно (тобто кожної миті треба або виконувати конкретну роботу, або розмірковувати на задані теми). «Порожній час» (поїздки транспортом, вимушене очікування тощо) рекомендують заповнювати читанням «правильної» літератури та «піднесенням свідомості» (вправами з «візуалізації» образу засновника організації, «учителя» Хорхе Анхеля Лівраґи й інших «священних образів», пов’язаних з «Новим Акрополем»), а також міркуваннями на теми: «який я учень?», «які мої недоліки?», «чого від мене чекає вчитель?» тощо».

На рівні КФШ контроль поведінки також поступово посилюється залежно від тривалості перебування в організації. Спочатку заняття КФШ відбуваються лише раз на тиждень — у буденний вечір по дві з половиною години. Потім починаються так звані «діалоги» — зустрічі вдома по неділях, на яких обговорюють теми, що їх вивчають «у Школі». По суті, ці «діалоги» є своєрідними семінарськими заняттями для закріплення вивченого матеріалу й відповіді на запитання. Потім слухача залучають до різних псевдоблагодійних акцій (проведення занять у дитячих будинках, екологічні заходи), метою яких є створення позитивного іміджу «Нового Акрополя» в суспільстві. По неділях проводять підготовку до цих акцій. Потім слухачів починають запрошувати в «Новий Акрополь» щодня, під приводом допомогти «Школі» в підготовці чергових заходів. Крім цього, слухачів запрошують на різноманітні семінари й круглі столи. Згодом «Новий Акрополь» стає змістом життя для слухачів і його єдиним сенсом.

Контроль інформації на рівні КФШ практично не застосовують, зате використовують у «Живих Силах». Сайт No-acropol.info в розділі «Контроль свідомості» повідомляє:

«Читання «позашкільної» літератури (книг, газет тощо) й регулярний перегляд телевізійних програм у «Новому Акрополі» не забороняються. Але й не надто вітаються. Наприклад, від авторитетних керівників можна часто почути фрази на кшталт «це отуплює», «особисто я дивлюся по телевізору лише новини», «навіщо тобі читати цю нісенітницю?» тощо. Досить поширена думка, що читання праць Є. П. Блаватської та інших теософів, Х. А. Лівраґи, Д. С. Гусмана (нинішнього керівника міжнародної організації «Новий Акрополь»), низки інших книжок і журналу «Новий Акрополь» достатньо для «всебічного розвитку особистості». Власне кажучи, навіть на читання цієї літератури в більшості акропольців зазвичай просто не вистачає часу.

Інформаційний контроль усередині самих ЖС досить ефективний завдяки жорсткій ієрархічній структурі, організації часу та вміло організованій пропаганді. Ієрархічна структура практично повністю унеможливлює потрапляння «зайвої» інформації від верхнього рівня до нижчого, а чітка організація зустрічей та інших заходів обмежує поширення інформації по горизонталі...

Ще одним чинником, що обмежує поширення інформації, є механізм інформування (не будемо вживати слово «доносительство»), закладений у самій системі. Керівники регулярно пишуть звіти про своїх підлеглих, і будь-яке сказане слово може бути зафіксоване й оцінене. Нерідко й друзі людини розповідають керівникам про її «сумніви» й «помилки», щоб ті змогли їй «допомогти».

Поширення чуток у «Новому Акрополі» також загалом узято під контроль досить витонченим способом: потрібну кількість чуток формують керівники в тій мірі, в якій це необхідно для заповнення інформаційного голоду. Інформація, що надходить із «зовнішнього світу», регулярно коментується й тлумачиться на зборах ЖС. Наприклад, коли у 2000–2001 роках досить багато членів ЖС покинули організацію, тим, хто залишився, ненав’язливо не рекомендовали спілкуватися з ними, а для надійності через систему чуток і натяків оголосили, що ті, хто пішов, «будують підступи проти Акрополя».

Таким чином, у «Новому Акрополі» застосовують усі види контролю свідомості, що не залишають членам організації можливості зробити власний вільний вибір.

7. Яким є ставлення НА до зовнішнього світу? Людину, яка вперше потрапила до «Нового Акрополя», переконують, що «Новий Акрополь» — світська культурно-просвітницька організація, мета якої — якнайширше долучити людей до культурної спадщини суспільства. Відповідно, логічно припустити, що завдання такої організації — максимально інтегрувати людину в суспільство, навчити її любити навколишній світ і цінувати його культуру. Однак на практиці все відбувається навпаки. Річ у тім, що однією з основних ознак тоталітарних сект є створення своєрідної «стіни» між адептом і всім навколишнім світом. Це цілком зрозуміло, адже, встановлюючи контроль над свідомістю людини, секті потрібно відгородити її від впливів ззовні, відмінних від сектантських. Чим менше адепт зорієнтований «назовні», тим сильніше він прив’язаний до секти й залежить від неї. Саме тому для керівництва секти так важливо обірвати всі зовнішні зв’язки сектантів, які можуть вивести людину з-під тотального контролю системи. У «Новому Акрополі» це проявляється у своєрідному культі дружби й любові. Справжня любов, згідно з ідеологією «Нового Акрополя», є зустріччю людей, які вже були разом у минулому житті. Таким чином, людина, яка не вірить у реінкарнацію, уже не може бути тією самою «другою половинкою». Ба більше, справжня любов нерозривно пов’язана з «призначенням», тому будь-які стосунки, що перешкоджають роботі людини на «Новий Акрополь», не мають права на існування. Якщо додати до цього обов’язок членів ЖС часто брехати своїм родичам і простим слухачам, приховуючи існування символіки, ритуалів та інструктажу обробки слухачів, а також величезну зайнятість членів внутрішнього ядра організації, стає очевидним, що зв’язки «акропольців» з родичами й друзями автоматично руйнуються.

Ставлення «Нового Акрополя» до світу загалом дуже негативне. Це цілком природно, якщо враховувати, що організація прагне забезпечити максимальний контроль над свідомістю адептів і тому зацікавлена в тому, щоб відгородити їх від природних впливів, що виходять з безлічі джерел — як різних ЗМІ, так і творів мистецтва. Навколишній світ, згідно з ученням «Нового Акрополя», занепадає, занурений у матеріалізм і загалом є носієм зла — на противагу «Новому Акрополю». Тут має місце типова для тоталітарних сект чорно-біла доктрина світу — поділ між організацією та навколишнім світом за принципом ми/вони.

«Про схоластику», п. 1 розділу «Для учнів»: «Для збереження й увічнення нашого «Філософського Братства» ми потребуємо молодих людей, які не хочуть витрачати свій час на дурниці світу, що занепадає. Ми молоді й сильні — і ніщо не зробить нас іншими».

Там же, п. 7 розділу «Для викладачів»: «У сучасному світі, насиченому політиканством, сектантством, абсурдними фантазіями, ірраціональними страхами й спеціально насаджуваною ненавистю, молодь зазнає «промивання мізків»».

Ставлення членів ЖС до навколишнього світу переноситься й на їхнє ставлення до слухачів КФШ. «Прояв 7 законів...»: «Коли ви приходите зі своїм маленьким вогником, зі своїм маленьким імпульсом, налаштовані, бачите перед собою обличчя, і вони насправді в якомусь контексті для вас стають, тонко кажучи, улюбленими ворогами, тому що коли ви приходите з чимось новим, а вони ще сидять у своєму старому, у своїй нерухомості, у своїй сліпоті, своїх прибамбасах і дрібних дурницях. Той перший стан, який виникає, — озброїтися каскою, щитом, як Дон Кіхот на вітряки, ось це Закон Дії... Обережно, не боротьба, щоб краще щось пояснити або щоб щось згадати й ще накидати якусь інформацію, а як боротьба між світлом і темрявою... Це боротьба, яка у майстрів високого класу, типу Делії, ХАЛа, великих учителів, які приходять і відразу знають, що витає в атмосфері, на що треба напасти, що треба припинити, що треба розвинути, — здійснюється свідомо».

Таким чином, сам процес навчання члени ЖС сприймають як війну зі своїми слухачами.

8. Чи є «Новий Акрополь» тоталітарною сектою? З огляду на викладене вище можна дійти висновку, що в «Новому Акрополі» наявні всі ознаки тоталітарної секти. Ба більше, вся початкова характеристика «Нового Акрополя» виявляється не просто такою, що не відповідає дійсності, а спростовується з точністю до навпаки. Таким чином, людина, яка приходить до «філософської школи» з метою ознайомитися з давньою мудрістю, зрештою опиняється в окультно-язичницькій тоталітарній секті. Ще раз підкреслимо, що основні претензії до «Нового Акрополя» полягають не в тому, що вони мають вчення, відмінне від учення Православної чи будь-якої іншої Церкви, а в тому, що вони приховують від неофітів сам факт існування цього вчення й підводять адептів до його прийняття за допомогою маніпуляцій і методик контролю свідомості, порушуючи тим самим невід’ємне право людини на власний вибір світогляду.

[1] Диякон А. Кураєв, «Хто послав Блаватську? (полеміка з Ксенією Мяло та іншими реріхославними)».
[2] А. Дворкін, «Сектознавство: тоталітарні секти», 2003 р., с. 70.
[3] А. Дворкін, «Сектознавство: тоталітарні секти», 2003 р., с. 52.
[4] Лекція від 31.12.1961 «Володіння: якість здатності досягати». Цитата подається в Інформаційному листі I HELP СНД № 16 від 01.11.05 р.