Легенди та міфи «Нового Акрополя»

Ксенія Кіріллова

Єкатеринбург, 2007 рік

Останнім часом увагу громадськості все більше привертає такий феномен, як «Класична філософська школа «Новий Акрополь». Виступаючи як культурно-просвітницька, ця організація має багато прихильників серед досить освічених людей, що, загалом, не дивно. Журнал «Нового Акрополя» «Людина без кордонів» рясніє фотографіями пам'яток історії та культури, цитатами відомих мислителів і поетів, а під час «лекцій з філософії» зі сцени рясно лунають промови про милосердя, добро, ідеал і толерантність. Організація активно працює з дітьми-сиротами, влаштовує семінари на екзотичні теми і пропонує молоді, яка шукає себе, всілякі способи творчої самореалізації. Керівники і члени «Нового Акрополя» гранично доброзичливі і привітні, що часто відкриває перед ними двері деяких престижних вузів і бібліотек. «Новий Акрополь» проголошує своїми цілями:

1. Об'єднання людей на основі ідеалу загального братерства, незалежно від їхнього віросповідання, раси та соціальної приналежності.

2. Пробудження в людях цілісного бачення світу за допомогою порівняльного вивчення наук, різних видів мистецтва, філософських і релігійних систем.

3. Допомога кожній людині знайти гармонію з Природою, розвиваючи свої внутрішні потенціали і пізнаючи закони життя (використання великої літери в слові «Природа» має місце в офіційному Статуті даної організації. – К. К.).

Отже, що ж таке «Новий Акрополь»?

Після розмов з керівництвом організації та вивчення її загальнодоступної програмної літератури вимальовується такий портрет даної організації:

1. «Новий Акрополь» не вважає будь-яку одну систему поглядів істинною. Його завдання – ознайомити слухачів з усім розмаїттям поглядів і думок, не віддаючи пріоритетів будь-якій світоглядній системі. Він об'єднує людей не на основі вірності якимось релігійним положенням, а тільки в питаннях благодійності.

2. «Новий Акрополь» є гранично толерантним. Він поважає всі погляди, думки і релігії, вважаючи їх рівними. Він не віддає перевагу жодній релігії. Відповідно, немає і особистості, погляди якої вважалися б безперечними.

3. Отже, у «Нового Акрополя» немає і не може бути ніякого вчення, тобто певного набору релігійних доктрин, визнаних однаково всіма його членами. Як вказує у своїй експертизі від 06.12.06 р., проведеної на прохання Єкатеринбурзького відділення «Нового Акрополя», доктор філософських наук Е.С. Елбакян, організація «займається поширенням знань, а не віри» і «до неї входять люди різної конфесійної приналежності або невіруючі» . Тим більше, у «Нового Акрополя» не може бути таємного вчення.

4. З цього випливає, що сам процес читання лекцій сприймається як проста передача певної інформації, причому в темі лекцій можуть наводитися різні, часто взаємовиключні точки зору на одне і те ж питання.

5. Всі факти викладаються абсолютно правдиво, оскільки основна мета лекцій — підвищення освіченості учнів.

6. Прослухавши курс лекцій, учень може самостійно вибрати будь-яку систему переконань. Під «самостійністю» розуміється вибір, на який не чиниться жодного, в тому числі психологічного тиску. Ні структура лекцій, ні поведінка лектора не чинять жодного впливу на свідомість слухача і не підводять його за допомогою маніпуляцій до якогось заздалегідь визначеного результату.

7. Ставлення до навколишнього світу абсолютно позитивне, адже «Новий Акрополь» черпає культурні цінності саме звідти.

8. Таким чином, до «Нового Акрополя» абсолютно не можна застосувати термін «тоталітарна секта».

Якщо прийняти всі перераховані вище положення за істину, дійсно, здається абсолютно необґрунтованою позиція сектознавців, які наполегливо називають «Новий Акрополь» деструктивним культом. Я пропоную, не вдаючись у непотрібні дискусії, просто співвіднести перераховані тези з внутрішніми матеріалами «Нового Акрополя» і перевірити їх відповідність.

1. Чи вважається якась одна система поглядів істинною? Непряма відповідь на це міститься в статті засновника «Нового Акрополя» Хорхе Анхеля Ліврагі «Про схоластику» від вересня 1981 р. (далі — «Про схоластику»), п. 6 розділу «Для викладачів»: «Викладач повинен бути чітким і зрозумілим у своїх поясненнях. Мало знати істину, потрібно вміти її пояснити, донести до свідомості, і якщо необхідно, то й довести її. Пам'ятайте, що молоді люди, які приходять до Школи, часто розчаровані в житті і шукають нові шляхи для здійснення своїх ідеалів. Не можна спотворювати Вчення тільки з побоювання поранити почуття особливо образливих, тому що наші учні прийшли до нас заради пошуку істин нищівних і непереборних, а не заради туманної риторики, яка нікому нічого не пояснює». У розділі «Для учнів» також проголошується: «Поринь з головою в Таїнства — в них прихована Істина».

Отже, в «Новому Акрополі» явно існує певна система поглядів, що визнаються абсолютною істиною, більше того, вона іменується Вченням. Заяви керівників секти про те, що у «Нового Акрополя» немає свого вчення, в світлі цього виглядають безсовісною брехнею. Більш того, згідно з внутрішніми директивами організації, лектори («інструктори») повинні не тільки свято вірити в пропоновану доктрину, але і доносити її на публічних лекціях, використовуючи їх тільки для того, щоб вселити слухачам переконання керівників організації.

Як ілюстрацію наведемо витяги зі стенограми заняття керівника російського «Нового Акрополя» Олени Сікіріч з «інструкторами» від 02.02.97 р. «Прояв 7 законів у роботі інструктора» (далі — «Прояв 7 законів...»): «Інструктор за Законом Єдності не передає нічого свого. Передає не своє, а суть. Ключовий момент. Ідея, яку він повинен передати — не його. І за принципом еманацій, якщо враховувати Закон Єдності, інструктор в першу чергу повинен передавати суть, ідею, архетип того організму, складовою частиною якого він є. Основні архетипи, ідеї, моменти того, що ми називаємо ідеологією Акрополя. Це перший пункт. Отже, перше наше завдання на всіх наших зустрічах, на лекціях, в індивідуальних бесідах, як каже Голос Безмовності, «чи узгодив ти свою душу з...». Чи узгодив ти свої припущення, ключові моменти з серцем, доктриною і філософією Акрополя. І тут, що стосується закону, з точки зору інструктора, не буває десяти тисяч доктрин. Не буває десяти тисяч різних розумінь доктрини. Буває десять тисяч різних форм, в рамках яких викладаються одні й ті ж ідеї. І значить в цьому контексті, перше і основне завдання не тільки інструктора, а й керівника, зараз говоримо в контексті лекції — не відступити від шляху, не віддалитися, не спотворювати. Не давати свої вільні інтерпретації, які не мають під собою ґрунту, вже підтвердженого, в рамках самої філософії Акрополя, тими чи іншими припущеннями, словами ХАЛа, класиків, Блаватської, мене і т.д.» (тут і далі: жирний шрифт мій. — К.К.). Далі: «Для того щоб вам було легше і для того, щоб ми могли передавати те, що ми офіційно називаємо ідеологією Акрополя, перше питання, яке будемо задавати, як би це зробив ХАЛ?».

Користуючись понятійним апаратом сектознавства, маємо певне «культове знання», тобто універсальний метод, за допомогою якого адепти можуть досягти щастя, єдності з Богом, досконалості, знайти сенс життя тощо. Якщо ж порівнювати наведені висловлювання з першим положенням рекламної характеристики «Нового Акрополя», то маємо явний обман при вербуванні, який є найяскравішою і типовою ознакою тоталітарних сект. Дійсно, слухачі приходять ознайомитися з різними філософськими концепціями, але аж ніяк не з віровченням засновника «Нового Акрополя» Хорхе Анхеля Ліврагі (ХАЛа), яке їм намагаються донести під виглядом лекцій.

2. Чи існує сакралізована особистість, будь-які погляди якої визнаються безперечними? Щоб відповісти на це питання, знову звернемося до «інструкторської зустрічі» «Прояв 7 законів...»: «І значить перший момент, який треба усвідомити, це момент, що ми з вами несемо частинку ХАЛа. Я не кажу мою. Зараз говоримо, головна і основна ланка, що пов'язує нас, скажімо так, зі світом Архетипів. Ми говорили про те, що насправді, прочитати добре лекцію, провести добре зустріч, маленьку чи велику, означає зробити так, ніби на нашому місці був він... Ідеальна модель — уявити собі, ніби ви його думкам даєте свої приклади, своє забарвлення... Коли я з точки зору Закону Єднання готую лекцію, я задаю собі питання, як би це пояснив ХАЛ... Для того щоб вам було легше і для того, щоб ми могли передавати те, що ми офіційно називаємо ідеологією Акрополя, перше питання, яке будемо задавати, як би це зробив ХАЛ? І я вас запевняю, я, наприклад, особливо до формативних зустрічей, завжди, коли сідаю готуватися, після того як набрала і прочитала купу матеріалу, завжди задаю собі перше питання, а що ХАЛ сказав би? Ось це для мене стрижень...».

Там же: «Для таких ситуацій потрібна глибша спокій душі. Душі, яка спирається на Вчителя. Це єдина сутність, на яку людина може спиратися, решту вона повинна робити сама. Я вам це кажу і з власного двадцятирічного досвіду читання лекцій. І я кожен раз, я вам це десять тисяч разів на всіх інструкторських говорила, перед важливими заходами нервую, але завжди заспокоює одна і та ж думка — як би ХАЛ вчинив? А якщо не можу навіть її подумати, якщо не можу в паніці до неї дійти, є такий автоматичний механізм — слово, поняття ХАЛ. І все. Далі пішов. Навіть ні як би він сказав, ні що б сказав, ні як би пояснив, ні через які приклади, ні допоможи і не допоможи, а просто: «ХАЛ!» — і йдемо. Ось це з точки зору Закону Волі, Об'єднання, повернення до витоків, треба мати для себе як стан душі кожному інструктору. Ви маєте крім ХАЛа ще одну маленьку проміжну ланку мене, Делію. Я маю Делію і ХАЛа. Але, що стосується ХАЛа — це взагалі щось особливе. І тоді будемо спокійні, що наша доктрина не буде спотворюватися. І тоді будемо спокійні, що не будемо відступати від шляху, і що не будемо дозволяти вольності, які пов'язані, швидше за все, з моментами нашої особи, ніж з справжньою душею».

У «Новому Акрополі» не допускається жодної незгоди зі статтями ХАЛа, а сам він визнається «великим вчителем людства», ідеальним і непогрішним всупереч очевидності. Ідеальною ілюстрацією цієї тези є фраза з послання «Живе слово» від 17.02.96 р. (далі — «Живе слово»), адресованого керівникам: «Ось приклад ХАЛа, великого ХАЛа, який ніколи не брехав, і не брехав навіть розповідаючи факт про прибуття Джордано Бруно в Загреб, хоча цього ніколи не було». Отже, в самій фразі закладені два взаємовиключних твердження, які абсолютно несумісні з точки зору звичайної логіки, але цілком узгоджуються між собою в рамках логіки сектантської. ХАЛ безгрішний, а тому він не брехав, навіть кажучи те, чого ніколи не було на світі. Маємо зміщену систему цінностей, тобто віру в те, що будь-які засоби є придатними і виправданими для досягнення мети. Для досягнення бажаного можна обдурити людину, навіть не визнаючи цей факт брехнею. В цілому ж ставлення акропольців до «великого ХАЛу» підпадає під поняття гуруїзму — культу харизматичного лідера (живого або мертвого). Гуру — надлюдина, чиїй волі потрібно підкорятися швидко і беззаперечно, причому інакомислення неприпустиме. Згідно з ідеологією сект, наказ гуру — це беззаперечна воля самого Бога. Наявність такого гуру (людини або групи осіб) також є невід'ємною ознакою тоталітарної секти.

3. У чому саме полягає вчення «Нового Акрополя» і наскільки воно таємне? Загальна характеристика вчення «Нового Акрополя», що відтворюється в багатьох довідниках з нетрадиційних релігійних течій і фігурує на більшості Інтернет-сайтів, така:

«Новий Акрополь» можна охарактеризувати як синкретичну окультно-язичницьку тоталітарну секту, яка використовує як прикриття псевдоблагодійні акції.

Крім офіційних лекцій і благодійних заходів, в «Новому Акрополі» існує таємне вчення, доступне тільки «посвяченим», які вербуються саме зі слухачів і учасників «культурологічних» занять. Віровчення секти базується на творах Ліврагі «Золота сокира» і «Лабіринти ляпіс-лазурі», що входять до збірки під назвою «Підручник керівника». Доктрина секти поєднує елементи теософії та ряду язичницьких (переважно давньогрецьких) культів. Новий Акрополь наказує своїм адептам осягнення законів мікрокосму і макрокосму шляхом вивчення окультних наук: астрології, нумерології, хіромантії. Особливий акцент робиться на вивченні язичницької міфології, обрядів і ритуалів. При цьому у свідомості людей спотворюються традиційні релігійні та культурні цінності, виробляється нездоровий інтерес до магічних і окультних практик. Особливе значення надається встановленню зв'язку з паралельними світами. Адепти Нового Акрополя вірять у реінкарнацію і швидке настання на Землі ери Водолія. Основне завдання секти — створення з людини надлюдини, представника нової «шостої раси» людей, що, по суті, є обґрунтуванням расової дискримінації та ідеології переваги.

Творцем «Нового Акрополя» був покійний аргентинський професор італійського походження Хорхе Анхель Ліврага (1930 — 1991), який під прикриттям поширення своїх ідей теософського характеру створив розгалужену світову мережу, що проникла з кінця 1980-х рр. і в Росію. У «Підручнику керівника» Ліврага зазначає: «Кожна жива істота, що володіє більш-менш розвиненими здібностями, жадібна до влади. Влада — такий же інстинкт душі, як самозбереження — інстинкт тіла... Той, хто відчуває в собі силу бути лідером, не повинен любити інших... Керівник, вирішивши щось один раз, повинен домагатися задуманого, незважаючи на витрати, в найкоротші терміни... Треба викреслити зі свідомості все, що створює в ній комплекси».

Ультраправий за своїми поглядами «Новий Акрополь» має у своїй структурі засекречений «корпус безпеки», який використовує у своїй діяльності таємні ритуали та фашистську символіку. Один із керівників «Корпусу безпеки» Фернан Шварц пов'язував відкриття нового етапу в історії організації — етапу активних дій. У бюлетені, що видається довіреною особою Шварца Жан-Марком Массе, прямо зазначалося: «Ми знаємо, що ми є зародком організації, яка виросте у величезну армію, величезну силу».

Наведемо кілька цитат, що характеризують окремі елементи віровчення «Нового Акрополя». Зокрема, нижче наводяться витяги з промови, виголошеної Оленою Сікіріч для членів «Живих сил» (ЖС, внутрішнє ядро організації) на «літньому стажуванні» ЖС у 1999 р. про витоки, суть і завдання «Нового Акрополя» (далі — «Літнє стажування» ЖС):

«ХАЛ чітко говорить, що завдання Акрополя, насправді, — це повторна спроба дати імпульс для шостої підраси п'ятої раси. Наше з вами завдання через все, що ми робимо: дати імпульс для шостої підраси п'ятої раси».

«Перше, що нам потрібно зрозуміти: що Акрополь — це не просто школа. Що Акрополь заснований як черговий імпульс. Черговий з мільйонів, сотень тисяч імпульсів, які тривають з тих пір, як була заснована велика Біла ложа і як у світ людей спустилися високі сутності, Владики і Прометеї. [...] І зараз, хоча ми цього членам не говоримо, щоб не виглядало, що ми там марнославні і т.д., але в 20 столітті єдиний канал до Вчителів — це Акрополь. Так само, як в 19 столітті було Теософське товариство. Це наша «сім'я». Єдиний канал і єдині взагалі, кому дали право пройти випробування, щоб заслужити езотеричну школу, — це Акрополь. І якщо хтось із 4-5 мільярдів людей, що живуть на Землі, хоче потрапити в містерії, він повинен потрапити в Акрополь. І пройти через всі сходинки, починаючи з «білої програми», першого циклу, і потрапити в ЖС. Тому що для того, щоб хтось у наступному житті міг взагалі мріяти про містерії, перша сходинка, яку він повинен заслужити, — це ЖС. І ЖС — це та ланка в ланцюзі, якої не вистачало Теософському товариству» .

«Школа учнівства — це велика сила. Ось це світло, провідником якого ми повинні стати, ось це воно і є. [...] Це дає силу всій місії витримати і не бути названою черговою невдалою спробою, як це було з Теософським товариством миттєво після смерті ЄПБ. У нас ХАЛ вже пішов, ми ще тримаємося. Вибачте, але це великий прогрес, такого ще не було в історії. Завдяки тому, що є Делія. А далі що? Треба далі ланцюжок створювати, інакше ку-ку місії. Імпульс шостої раси знову чекатиме бог знає скільки. Люди знову будуть кукувати в своєму хаосі, розгубленості, без критеріїв, без багато чого...»

Отже, «Новий Акрополь» — релігійна організація, яка проголосила себе єдино можливим каналом зв'язку з «вищими силами». Як стверджує Є. Сікіріч, кожна езотерична школа давнини була послана ієрархією махатм з метою підготовки людства до вступу у вищу расу. Вчення про «шосту расу» прямо сходить до окультного вчення Блаватської, наступниками якої вважають себе акропольці. Однак, незважаючи на всю повагу акропольців до Блаватської (в акропольській термінології ЄПБ), ХАЛ вважав, що навіть її місія зазнала невдачі, і імпульс згас зі смертю ЄПБ. Тому завдання НА — зберегти імпульс і тим самим виконати те, що не вдавалося зробити ще жодній організації в історії людства. Підтвердження цьому знаходиться і в розшифровці аудіозапису заняття Є. Сікірич з членами «Живих сил» про «випробування» напередодні 2000 року від 25 вересня 1999 р.:

«...Починали «з окультного апекса», згадували про те, як ХАЛ отримав завдання — зробити все, що в його силах, щоб школа внесла свій вклад в імпульс 6 підраси 5 раси. Зробити все, що в своїх силах. І він це завдання отримав дуже конкретно... Зробити свій внесок у народження 6 підраси 5 раси... Згадуючи про це, ми згадали, що практично всі акропольські школи на цій важкій роботі продовжили роботу ХАЛа. Тому що кожна з них, в тому числі і ми, отримала завдання розробляти модель чогось в рамках загального імпульсу. Кожен народжує, пробиває шлях, знаходить форми для однієї частини загальної мозаїки, яка відома тільки ХАЛу, Делії і богу. Ми її зрозуміти так і не можемо».

Більше того, «Новий Акрополь» стверджує, що є реінкарнацією всіх стародавніх езотеричних шкіл і сект, тобто їх членів і керівників. Таким чином, з легкої руки ХАЛа всі мислителі і філософи давнини потрапляють в розряд «акропольців»! Диякон Андрій Кураєв називає таке явище «місіонерством серед мертвих»: «Ця дивна манера взагалі властива теософам: вони нишпорять по сторінках світової історії для того, щоб по можливості більше помітних історичних постатей завербувати в свої адепти і прихильники. Як мормони збирають у свої архіви відомості про всіх покійних, щоб потім перехреститися за них і тим самим всіх перетворити на мормонів, так і теософи роздають посмертні «посвячення» кому завгодно, анітрохи не турбуючись про те, чи хотіли б згадані ними люди бути серед теософів. Але мертві не відповідають». [1]

Нижче наводяться приклади подібних практик («Літній стаж» ЖС):

«Можна сказати, що Акрополь протягом багатьох тисячоліть, насправді, перевтілювався з одними і тими ж високими душами, великими владиками, одним і тим же ХАЛом, який називався по-іншому, Делією, і що це одне з наших перевтілень».

«Ми з вами фіванці [...] Всі свої вчення, всі свої знання, всі свої спогади, весь свій захист і заступництво великих сутностей ХАЛ і через ХАЛа ми принесли в цей світ, в цю епоху з Фів, з Єгипту... саме тоді вчителями і ієрархією був створений план для того, щоб спробувати дати імпульс для шостої підраси п'ятої раси. Причому в різні епохи і в різних поколіннях, через різні духовні сім'ї або зграї, але основою якої була сім'я так звана четвертого променя, або сім'я фіванська, до якої належимо ми...»

«Європа повинна була стати колискою наступної підраси п'ятої раси. Так народився знаменитий Анакс, до якого ми і належимо. Ті, у яких майка з нашим логотипом NA, прекрасно знають, що в цих літерах закладено слово Анакс».

«Наша сім'я вибирається як носій місії. Вибираються великі владики, які цим імпульсам будуть покровительствувати; вибираються поруч з великими владиками великі посвячені; вибираються прийняті учні; і вибираються маленькі мурахи».

«Не дивує вас, чому нам їхнє вчення близьке? Чому, коли читаємо стоїків, ніби слухаємо ХАЛа? Коли читаємо Марка Аврелія, ніби ХАЛа слухаємо? Або читаємо Сократа, Платона, читаємо стародавні єгипетські писання? Це ж все живе в нас, це все ми не читаємо, а згадуємо... Одним з оплотів Анакса, останнім сильним оплотом була Олександрія, неоплатонічна школа. І як ХАЛ говорив, коли ми давним-давно з ним зустрічалися, зрозумійте, я не хвалюся, але в нашій родині були і є і королі, і жерці, і філософи, і вчителі, і учні, і дами, і лицарі, і мученики... Марк Аврелій — це наша людина... Відродження, Джордано Бруно — це ми... Але це людина, яка зробила насправді, на рубежі 16 і 17 століть (жив же, уявіть собі, в такий же період століття, як і ми), створивши буквально Акрополь, не називаючи його Акрополем. В Акрополі ходять плітки, є припущення, що Джордано Бруно був одним із втілень вчителя Шрі Рама, вчителя ХАЛа».

Єдині, для кого «Новий Акрополь» робить виняток, це масони: «Масони — це не ми, і розенкрейцери — це не ми, але це теж був імпульс ієрархії. Це підсімейство, це не ми, але наші, свої пішли». Пояснюється це, швидше за все, тим, що деякі масонські ложі збереглися і до наших днів і могли б заявити про свою принципову незгоду з членством в НА.

Недвозначно формулює Є. Сікіріч і наступне завдання своєї організації — прозелітизм, причому прозелітизм серед найбільш інтелектуально розвиненої частини суспільства: «Якщо не привернемо увагу найвищих умів і будемо крутитися серед своїх чотирьох стін, то можна вважати, що наше завдання не виконано. Дуже важливо, щоб ми це запам'ятали».

Саме це і мається на увазі під формулюванням «таємне вчення», а аж ніяк не віра в реінкарнацію, як намагається переконати нас у своїй експертизі пані Елбакян. Справедливості заради варто сказати, що про теорію перевтілення, матеріальність думки, закони карми і дхарми та інші положення окультного вчення слухачі КФШ (Класичної філософської школи) дізнаються досить швидко, протягом декількох лекцій (тобто таємною ця частина вчення не є). Але, знову ж таки, тут слід зауважити, що ці відомості подаються як об'єктивна інформація в рамках «порівняльного вивчення релігій». Слухачам не повідомляють про те, що дані положення є віровченням, яке транслюється як істина в останній інстанції і не ставиться під сумнів.

Доказом того, що перераховані речі є не знаннями, а релігійними переконаннями, що навіюються в «Новому Акрополі», є, зокрема, витяги з «інструкторської зустрічі» «Прояв 7 законів...»: «Давайте спробуємо з вами хоча б тримати в голові, що у нас в законі. Я вам нагадую за планами. Починаємо зверху і спускаємося вниз.

Для плану Атми (Волі, Закону) — Закон Єдності.

Далі — Закон Просвітлення або Освячення (план Буддхі — інтуїція).

План Манаса (вищого розуму) — Закон Диференціації.

Далі — організація (кама-манас — нижчий ментал).

Далі Закон Психічності — Астрал, психіка.

Закон активності, дії — прана, енергія.

І останній, всі його пам'ятають — Закон періодичності, циклів — фізичний план.

Як ви думаєте, як ми могли б їх застосувати для інструкторської підготовки, на моделі інструктора.

Якщо пам'ятаєте, Закон Єдності — це керівний принцип, що веде всіх до однієї загальної універсальної Долі через шлях еволюції. Як говорили, якщо він запитує скільки вас, ви говорите: «Один». Казали, що він пов'язує з усвідомленням причастя до організму, маленького або більшого, усвідомленням, що ми є частиною чогось більшого. І казали, що це пов'язано з усвідомленням ланцюжка, тобто принципу еманацій або передачі вогню, за яким було створено весь Всесвіт. Є первинний Абсолют — перший вогонь. Він передає свій вогонь далі другому, другий народжує третього — передає свій вогонь».

«Живе слово» (про матеріальність думки і слова): «Це найвдаліша і поки що на даний момент розвитку 5-ї раси єдина форма, через яку чистий принцип волі проявляється зовні... . Для того, щоб вам це було зрозуміло, нагадую один момент з лекції про 6-ту расу. Коли Блаватська пояснює, що настануть такі часи, коли статевої різниці не буде, коли люди будуть втілюватися свого роду «андрогінами» і коли будь-яка форма відтворення, починаючи з фізичного, буде здійснюватися через взаємодію думка — слово... І коли Блаватська пояснює, що таким чином будуть народжуватися діти, тобто вже не буде потрібно ні фізичної, ні іншої роботи — хочу створити — подумав, сказав у відповідній формі і форма вже народжується під впливом мого слова. І ось це називається принципом «Священного слова» в ораторському мистецтві. І ви повинні розуміти, що читаючи лекцію — будь-яку — ... колись, іноді, коли самі цього не усвідомлюємо, наше слово має силу дії: сказав — вже йде процес... Якщо ти говориш не так, то, відповідно, закликаєш і втілюєш не те, і, відповідно, вступаєш у взаємодію з законом Карми, яка має свої плани щодо творінь, або ми погоджуємося з ними, або, якщо ми потрапляємо не в точку, йдуть санкції».

Що ж стосується того, наскільки таємним є релігійне вчення «Нового Акрополя», тут буде доречно навести уривки зі статті Хорхе Анхеля Лівраги «Чому ми не вчимо езотериці в більшій мірі?» (Бастіон № 81): «... Безпосередній виклад езотеричної частини без попереднього ознайомлення з необхідними екзотеричними знаннями міг би перетворити багатьох молодих людей на сектантів і фанатиків, замість того щоб зробити їх справжніми філософами-акропольцями. Тому на першому етапі просто необхідні своєрідні фільтри. Без них початківці занадто відірвалися б від світу повсякденності...».

«Тож нехай уявлення, ніби кожен, хто просто проявив інтерес до Нового Акрополя, відразу отримає практичну можливість негайного контакту з Сутністю Речей, з Таємницею, яка є Містикою в дії, залишиться в царстві безплідних утопій. Ні плакати, ні буклети, ні навіть лекції та читання самі по собі не відкриють перед вами такої можливості».

«Що ж стосується питання про те, чому ми не навчаємо езотерики в більшій мірі, і не тільки тих, хто лише недавно приєднався до нас, але й тих, хто протягом декількох років є членами нашого Руху, то і тут ми керуємося міркуваннями, подібними до викладених вище... Жодна людина не в змозі всього лише за кілька років, займаючись раз або два на тиждень, набути внутрішньої чистоти, достатньої для того, щоб сприйняти Мудрість, яка протягом тисячоліть, подібно до крапель ранкової роси, накопичувалася в священній чаші Квітки Білого Лотоса Езотеричного Знання».

Отже, Ліврага пояснює своє небажання повідомляти адептам правду про справжнє вчення створеної ним організації тим, що воно не зможе бути сприйняте і, більш того, призведе до згубних наслідків. Дозвольмо собі зробити висновок, що це всього лише відмовка. Сам факт того, що в організації є знання, здатне «перетворити багатьох молодих людей на сектантів і фанатиків» і відірвати людей «від світу повсякденності», схоже, анітрохи не турбує «великого ХАЛа». Тим більше, «сектантами і фанатиками» молоді люди все ж стають і від повсякденності відриваються, чому в чималій мірі сприяє той факт, що керівництво «Нового Акрополя» само присвоює собі право вирішувати, що повідомляти про справжню суть організації:

«Ти занадто малий, ти зовсім дитина, і тому ми, згідно з тисячолітнім звичаєм, по краплях відміряємо тобі сильнодіючий засіб — Езотеричне Знання... Ніяких імпровізацій. Нам прекрасно відомо, що тобі потрібно, коли, як і в яких кількостях... Всі фахівці та знавці езотерики (не інтелектуали, які поширюють інформацію про езотерику, а ті, хто дійсно займається нею і практикує її), від Є.П. Блаватської до Еліфаса Леві, вказують на необхідність осягати Таємне поступово».

«Осягнення великих Таємниць вимагає часу, праці, повної самовіддачі і безкорисливості. Потрібно цілком присвятити себе служінню Ідеалу».

Особливо цікава остання цитата. Отже, адепт «Нового Акрополя» повинен повністю присвятити себе служінню ідеалу, навіть не знаючи, в чому він полягає! Само собою зрозуміло, що тут не може йтися про якийсь свідомий вибір, адже людина не має уявлення, що саме вибирає і на що витрачає свій час, сили, а іноді і все життя. Навіть дізнавшись з часом деякі положення нав'язаного йому вчення, він не має можливості перевірити їх істинність, оскільки отримує знання із завідомо необ'єктивного джерела — від людей, які фанатично в них вірять. Таким чином, в даному випадку має місце типовий езотеричний розрив. Суть його полягає в тому, що при вступі в секту, при вербуванні, людині ніколи не повідомляється про справжній зміст вчення секти, про те, що буде потім. [2] В результаті виявляється, що людина, будучи запрошена в одну організацію, опиняється в зовсім іншій. Простіше кажучи, організація виявляється зовсім не такою, якою здавалася на перший погляд. Наявність такого розриву теж відноситься до ознак тоталітарної секти. Слід зазначити, що в «Новому Акрополі» езотеричний розрив проявляється набагато сильніше, ніж у ряді інших сект.

4. Чим для співробітників організації є процес читання лекцій? Як уже зазначалося в п. 1, лекції КФШ є в першу чергу способом навіювання акропольської доктрини, а не простою трансляцією інформації. Мета такого навчання була сформульована в статті «Про схоластику», п. 7 розділу «Для викладачів»: «Інструктор-акрополець повинен завжди залишатися на висоті свого становища і відчувати себе каналом Історії. Ми прийшли змінити світ, а не бути ще однією зі шкіл, що розмірковують про езотерику. Езотерика та інші подібні речі — лише частина акропольської боротьби, покликана надихати учнів».

Більше того, сам процес викладання має, згідно з вченням «Нового Акрополя», містичний і сакральний характер:

«Живе слово»: «Людина, яка має мистецтво працювати через слово — це маг. І незалежно від того, що ми дуже маленькі, лекція, вірш, вечір, маленька група повинна бути однією формою магічної або містичної дії».

«Прояв 7 законів...»: «Тому що в цьому контексті інструктор стає дійсно жерцем і магом, а не буває ні мудрим, ні магом, ні жерцем наполовину. .. Тоді відбувається таїнство знаменитого Закону Освячення з точки зору інструкторства, тому що коли інструктор, читаючи лекцію, передає силу, він пробуджує в людях елементарну силу, яка буде їх тримати протягом певного періоду. Це момент Любові-Інтуїції, момент благословення. Якщо справжні Великі благословляють, коли передають справжню, реальну, внутрішню силу дотиком, то інструктор має як інструмент священне слово».

«Живе слово»: «Це момент Містерій перед початком лекції, коли ви образно, внутрішньо викликаєте священні образи, ті, які вас надихають. І як востаннє перед боєм, а кожна лекція це новий бій, просіть благословення, ще раз «біля ніг Вчителя».

«Про схоластику», п. 4 розділу «Для викладачів»: «Ніколи не забувайте, що Навчання це — священнодійство, а лекційний зал — сакральний простір». Таким чином, з точки зору самих акропольців, навіть читання лекцій не є світським заходом, а являє собою магічні ритуальні дії.

5. Наскільки відповідає дійсності фактична інформація, що викладається на лекціях? Для відповіді на це питання необхідно повернутися до вже згаданої в п. 2 зміщеної системи цінностей. Слід навести уривок з «Живого слова» повністю, оскільки він є дуже типовим для всіх тоталітарних сект:

«І ХАЛ нас вчив, що в цьому контексті не страшно щось вигадати — якусь інформацію, яку ніхто не перевірить, нехай навіть скаже, що такого не було... І як ви думаєте, ви б поставили клеймо на ХАЛа за те, що він, коли читав лекцію «Джордано Бруно», явно вигадав перед публікою, щоб почули деякі члени ЖС, які лекцію обслуговували, що Джордано Бруно був у Загребі і заснував школу, ядро, якої називалося «Фенікс» (тоді ЖС називався в Загребі «Фенікс») і що так почався перший духовний імпульс у Східній Європі. Але він так це говорив, що ті, хто розумів його слова, бачили не Джордано Бруно, бачили і його, і навіть повірили — може це і було, хоча знаємо, що не було. Все відносно в часі і в просторі, і факти, які не відбулися в реальності, можливо відбулися на інших планах. Тому є речі, які логіка не може прийняти, але щось всередині нас (це називається моменти священного натхнення в лекції) змушує нас це розповідати. Ось приклад ХАЛа, великого ХАЛа, який ніколи не брехав, і не брехав навіть розповідаючи факт про прибуття Джордано Бруно в Загреб, хоча цього ніколи не було. Делія потім сміялася: «Мені дуже хотілося, щоб він все-таки заїхав, але не заїжджав»».

Таким чином, в «Новому Акрополі» не тільки введено дозвіл на брехню, але інструктори прямо закликаються до брехні в області історичних фактів, називаючи її «священним натхненням». В результаті цього слухач, який бажає підвищити рівень своєї освіченості і дізнатися якісь конкретні історичні події і факти, замість цього змушений приймати на віру фантазії Ліврагі або інших «вчителів» КФШ, метою яких є тільки його вербування в окультні секти.

6. Чи застосовуються при роботі зі слухачами якісь методики контролю свідомості? Це одне з найважливіших питань, що виникає при віднесенні тієї чи іншої організації до тоталітарних сект. Необхідно також пам'ятати, що всередині «Нового Акрополя» існує два рівні посвячення: «Класична філософська школа», що включає в себе цикли теоретичних і практичних занять, і внутрішнє ядро організації, іменуване «Живі сили»; відповідний етап навчання називається «Школа учнівства». Відповідно, методи контролю свідомості на різних рівнях використовуються різні.

На сайті «Новий Акрополь: інформація для роздумів», присвяченому викриттю «Нового Акрополя» і розташованому за адресою no-acropol.info (далі — No-acropol.info), у розділах «Контроль свідомості» та «Виховання по-акропольськи» детально викладені методи контролю свідомості та маніпуляцій, що застосовуються на рівні «Живих сил» (ЖС). Я ж хочу зупинитися на методиках, що мають місце ще на рівні КФШ. Справа в тому, що лектори проходять детальний інструктаж, де їх навчають методам навіювання, контролю свідомості та гіпнотичним технікам.

У «Новому Акрополі» дуже розвинений контроль емоцій, причому він проявляється у двох формах:

1. Елементарне завоювання довіри, коли інструктор активно прагне закохати в себе аудиторію, щоб слухачі потребували його і не уявляли собі життя без нього. Методи при цьому можуть використовуватися будь-які: як банальне «бомбардування любов'ю», так і інші маніпулятивні техніки. Як зазвичай в тоталітарних сектах, мета виправдовує засоби:

«Прояв 7 законів...»: «Передбачити деякі моменти прихильності людей до вас. Створити на початку лекції так звані невидимі узи, завдяки яким ви зможете потім довести лекцію або зустріч до кінця. Ваше завдання в цьому контексті полягає в тому, що ви повинні для людей, особливо якщо з ними довго працюєте як інструктор, стати рідною і близькою людиною. Хоча вони можуть з вами взагалі не розмовляти, тому що на великих лекціях до вас не доходять. Хоча ви можете не мати з ними ніякого словесного спілкування або дуже мало спілкування. Але ви повинні зробити все, що в ваших силах, щоб стати для них, навіть не авторитетом, але рідною, своєю людиною. І це не означає тільки розбити початковий лід, а побудувати лекцію і особливо першу частину зустрічі або перші зустрічі, якщо ви будете вести їх постійно, так, щоб вас полюбили... І обережно, домогтися прихильності людей...»

З моральної точки зору видно явний аморалізм подібної позиції: не полюбити своїх учнів, а викликати їх любов будь-яким способом, щоб створити у адептів повну залежність від себе.

2. Викликання певних емоцій за допомогою технік, що традиційно відносяться до еріксонівського гіпнозу:

«Прояв 7 законів...»: «Через емоції ви повинні викликати відданість школі, мрії, Вчителю, стан відданості Прекрасному. І тому кажуть, що протягом лекції, заняття, але це також майстерність вищого класу, треба, по можливості, свідомо планувати, щоб протягом заняття були моменти так званих емоційних шоків. .. Можуть бути моменти дуже м'які, красиві, що викликають, ми говорили про це на попередніх марафонах, сльози, або розчулення, або відчаю, або навіть не відчаю, а усвідомлення, наскільки глибоко ви впали за певним критерієм... Або можуть бути моменти сильні, підвищено емоційні. Це включає всю гаму і голос, і все, що завгодно, але це питання тренування, які зазвичай робляться раптовими ударами, коли слухачі найменше очікують. Це тонкий момент, але дуже важливий, особливо, якщо мова йде про прекрасне. Ось старі пам'ятають Фернанда Шварца. Всі хі-хі-хі, ха-ха-ха, молодці, так-так-так, а в кінці — AVE!!! Коли ви практично не відчуваєте, підвищується і голос, і сила слова, і тиша в залі, всі на вас дивляться, і ви бачите, що доходите до кульмінації, перед цим треба їх спочатку заспокоїти. Колисати, ля-ля-ля красиво, а потім відчуваєте момент — бабах. А потім знову колисати, розслабити, розсмішити і все. Але ось ці емоційні моменти в лекції красивого і сильного плану повинні бути передбачені... Треба розповідати малюючи, прикрашаючи».

«Живе слово»: «Отже, йде кульмінація сприйняття, б'ємо на свідомість, потрібно розкрити їм очі, б'ємо на манас, на одкровення, розуміння: «А на це можна подивитися з іншого боку, невже я не замислювався і т.д.», — і ведемо до перенасичення. Спеціально, вводимо якісь складні моменти вже ближче до перерви, особливо ближче до кінця лекції. І коли ви відчуваєте, що настає перенасичення, втома, межа, люди не сприймають більше, тоді потрібно користуватися останнім етапом, коли зменшується логічне сприйняття і починається інше, для того щоб бити на емоції і на серце. На емоції і на серце. Це перед перервою обов'язково, і обов'язково перед кінцем лекції. Тобто в тій частині, коли вони вже і так і так нічого не розуміють, потрібно, щоб ви в них викликали через той чи інший висновок, ту чи іншу розповідь містичні «почуття», розрядження, катарсис. І потрібно, щоб ви вели лекцію до цього свідомо, використовуючи саме той момент, що логіка, розум перестають працювати, перенасичуються і включаються інші механізми. І коли нам задають питання, а чому ви найцікавіше залишаєте на кінець лекції, тепер розумієте, чому. Найцікавіше не пояснюється, а передається через такого роду катарсис. І в цьому контексті ви можете побудувати лекцію так, щоб у вас вся лекція була проста: одна частина — вступ, інша частина — кульмінація, б'ємо на свідомість і третя частина — емоції. А найвище мистецтво, коли ви будуєте лекцію за якимись великими темами, а всередині кожної великої теми, яку ви хочете розкрити, робляться ці маленькі цикли: вступ — б'ємо на свідомість — емоції, потім розслабляємо, потім знову, інша тема: вступ — б'ємо на свідомість — емоції — розслабляємо. Потім третій момент: вступ — б'ємо на свідомість — емоції — розслабляємо. І в контексті загальної лекції є чітке вступ, чітке «б'ємо на свідомість» і все одно в кінці емоції — високі почуття, високі настрої, це повинно бути те ж саме, як після концерту великого майстра. Ось коли дійдемо до цього, тоді я зможу сказати, що ви у мене інструктора».

Отже, тут гранично відверто описаний процес контролю свідомості: відключення логічного мислення, спроба звернутися до одного тільки емоційного сприйняття, чергування кульмінаційних моментів і психологічної розрядки. На подібних тренінгах фіксується також бажаний результат — конкретні думки і почуття, які повинні бути у слухачів після лекції:

«Прояв 7 законів...»: «І в цьому контексті з точки зору лекції ви повинні дійти до стану..., що ви живете від лекції до лекції, і що ваші учні, ваші люди живуть від однієї до іншої зустрічі з вами. Ось це називається другий логос або принцип освячення, або вища майстерність. Все ще не прив'язуючись до вас, не будучи залежними від вас, але приходять до вас як до джерела, з якого можна напитися і піти жити далі. І коли відчувають знову спрагу, тоді знову повертаються і живуть вами. І якщо ви цього не досягнете, то від інструкторства не буде ніякого сенсу».

Для більш успішного досягнення бажаного результату слухачам активно навіюється так званий «сектантський новояз». Провідний російський сектознавець Олександр Дворкін зазначає: «Серед іншого Оруелл відкрив такий закон: той, хто контролює мову людини, контролює її свідомість. Адже, потрапивши в будь-яку секту, жертва починає говорити її мовою. У нашому випадку це може бути і російська мова, але в ній відбувається тонке підмінення понять, коли ключові слова набувають іншого значення, і адепт мимоволі починає мислити категоріями секти». [3] Саме це і відбувається в «Новому Акрополі». Керівництво НА не приховує, що навіює слухачам новомовні терміни з метою формування у них нової загальної системи мислення і сприйняття.

«Прояв 7 законів...»: «Наступний закон — Закон Психічності, який, з точки зору інструктора, говорить про процес створення колективних астральних і ментальних форм. У чому теоретично полягає цей процес? Він полягає в тому, що якщо є ідеї і моменти, про які людина повинна не забувати або повинна, щоб вони постійно були присутні в її житті і стали рушієм її усвідомлень і одкровень, треба зробити так, щоб певні слова, терміни, стали лексикою, частими виразами в повсякденному житті, предметом анекдотів, сценок, привітань, тостів. Це називається колективна астрально-ментальна форма... Поняття «мрії», пам'ятаєте, скільки вже, або «місто золоте». Вже всі члени кажуть, розбуди їх, кого завгодно, з будь-якого міського центру: «Мрія, Дон Кіхот, місто золоте, надія, ХАЛ, терпіння, надія форма віри», — крилаті фрази, які важливі не тому, що вони вживаються, а як доказ, як знамення, як результат, що щось вже стало колективною душею, тобто колективною формою мислення і сприйняття. І це, звичайно, важке завдання з одного боку, але коли читаєте лекцію або проводите заняття, потрібно робити так, щоб повертатися, підживлювати ці астрально-ментальні форми, але обережно, не викликаючи протест, не проповідуючи, не читаючи проповіді. І насправді, як говорив ХАЛ, — це створення колективних астрально-ментальних форм або, як називається, банків заряду, які потім діють самі, як свого роду маленькі деви, хранителі. Воно лежить в основі роботи з емоціями протягом лекції або протягом заняття». Коментарі, як то кажуть, зайві...

Справедливості заради варто зазначити, що контроль емоцій однаково застосовується і до самих інструкторів, доводячи їх до фанатичного стану екзальтації і повної самовіддачі:

«Прояв 7 законів...»: «Інструктор повинен бути постійно хворим... Це називається бути хворим ідеєю. Бути хворим самим інструкторством... І хоча це фраза, яка десять тисяч разів прозвучала з різних кутів, що інструкторство це місія, цим треба жити... І всі наші інструкторські заняття і маленькі групи і лекції, це тільки проба, щоб виявити протягом багатьох років жерців, майстрів віддачі... Ось це стрижень, канал, це те, заради чого ми живемо».

Крім перерахованих ознак до контролю емоцій відноситься також індукування фобій, тобто навіювання ірраціональних страхів. Традиційними фобіями є почуття провини і боязнь виходу з секти.

Слід зазначити, що дані фобії дуже активно вселяються членам ЖС. Творці сайту No-acropol.info в розділі «Контроль свідомості» вказують:

«Навіть прийнявши рішення про вихід з «Нового Акрополя», людина, як правило, не може повністю позбутися думки, що вона зраджує «ідеал», людей, які їй довіряли (як керівників, так і підлеглих, і колег), і саму себе (свою безсмертну душу). Усередині ЖС вихід людини розглядається (здебільшого негласно) як зрада — і це неминуче впливає на тих, хто схиляється до виходу з організації, але ще не прийняв остаточного рішення...

Життя людини, яка перебудувала свій спосіб життя і саму свою особистість під «Новий Акрополь», з відходом з організації неминуче «розпадається на шматки». Вона постає перед необхідністю шукати нову систему цінностей, нове коло спілкування, часто нову роботу, адаптуватися до «мирського» життя. Звичайно, це не так вже й страшно — але здається жахливою катастрофою людині, яка перебуває під постійним впливом організації.

Що стосується душі, то, згідно з теорією «Нового Акрополя», людина, яка відмовилася від свого «призначення» і порушила дану обітницю, як мінімум «втрачає це втілення» (марнує життя), і в наступному втіленні їй буде неймовірно важко «знову знайти свою зграю (братство)» — а без цього життя «безглузде і порожнє». Крім того, вважається, що, «зраджуючи» «Новий Акрополь», людина втрачає можливість проходити «прискорену еволюцію» під керівництвом вчителів і змушена еволюціонувати повільно, «як всі звичайні люди», — це вже удар по відчуттю «обраності», по марнославству, яке в «Новому Акрополі» культивується в такій хитромудрій формі».

Дійсно, учнів підводять до думки, що єдиний можливий шлях еволюції людства (дхарма) проходить через «Новий Акрополь», а тому незалежно від вибору людини їй доведеться пройти цей шлях. У кожної людини, за ідеологією «Нового Акрополя», існує свадхарма — «свій закон», що символізує призначення. Тому, якщо вона покине організацію, то не змінить тим самим свого призначення, а тільки неймовірно ускладнить шлях до його здійснення:

«Про схоластику», п. 1 розділу «Для учнів»: «Приймайте нас такими, якими ми є, або вибирайте собі інші шляхи і йдіть з Богом. І нехай він не залишить вас без підтримки, і завдяки його милості ви повернетеся до Нас в одному з наступних життів». Цікаво, що це висловлювання майже дослівно збігається з однією тезою лідера однієї з найнебезпечніших деструктивних сект — секти саєнтології (діанетики) Р. Хаббарда: «Або Ви підете геть, і ми підберемо Вас у наступному житті, або Ви залишитеся з нами і будете набагато щасливішими в цьому житті». [4]

Почуття провини за найменші провини перед «Новим Акрополем» (не обов'язково вихід з організації) також культивується досить сильно:

«Про схоластику», п. 6 розділу «Для учнів»: «Не грай з Нами, адже тим самим ти граєш зі своєю Долею і даремно витрачаєш ту Любов, яку тобі тут дарують. Якщо молодим ти не навчишся серйозно ставитися до Священного, то подорослішавши опинишся в духовній бідності. Це не погроза, а всього лише попередження про дію Закону Природи, настільки ж невблаганного, як дія тяжіння або теорема Піфагора».

Що стосується КФШ, тут фобії не такі сильні і стосуються в основному пошуку сенсу життя. «Новий Акрополь» у свідомості молоді міцно пов'язується з початком духовного пошуку і певного світогляду. Отже, покинувши організацію, юнаки і дівчата знову повернуться до порожнечі і бездуховності, втративши можливість долучення до Ідеалу.

Зрозуміло, при такій сильній психологічній обробці ні про яку усвідомленість, а тим більше свободу вибору говорити не доводиться.

Активно використовуються в «Новому Акрополі» і інші види контролю свідомості, зокрема, контроль мислення. На рівні КФШ це виражається, по-перше, в особливій побудові самої лекції, коли в різних, часто суперечливих філософських концепціях штучно виявляються спільні риси, покликані підвести слухача до думки про те, що всі ці концепції говорять про одне й те саме, а саме про вчення Хорхе Ліврагі. Таким чином, слухачам нав'язується висновок, який не є результатом їхніх власних роздумів і аналізу. Для підтримки цієї «спільності» також існує докладний інструктаж:

«Прояв 7 законів...»: «Кожна моя лекція, зустріч повинна мати основу в попередніх. Якщо я читаю стоїків — я не можу читати стоїків, не посилаючись хоча б побічно на попередню лекцію, яка була про Будду, хоча її і читав хтось інший. Побічно. Тобто пов'язуючи в один ланцюжок і посилаючись на того, хто проводив заняття до мене... Це для того, щоб ви, проводячи свою зустріч, робили висновки і вже могли підготувати народ до наступної. Не тільки словами. Підготувати грунт для наступного інструктора, наступного імпульсу, наступної теми. І передбачити це у своєму виступі. Суть у тому (я зараз говорю на горизонтальному плані), щоб нам з вами вдалося створити такий ланцюжок імпульсів».

Крім штучного створення спільності ідей, що звучать у різних темах, у «Новому Акрополі» штучно створюється також спільність сприйняття інформації:

«Прояв 7 законів...»: «Об'єднати групу — це означає створити на лекції, на зустрічі маленьку колективну душу або колективну форму, колективний банк, якщо пам'ятаєте. Або пробудити колективну душу. І звертатися не до окремих людей, а до колективної душі групи. І ефект цього звернення буде в тому, що те, що ви говорите, буде почуто, але всіма... І якщо ви досягнете цієї єдності групи, колективної душі групи, тоді це колективне несвідоме розподілить кожному те, що для нього актуально... Тобто не просто намагатися, щоб вони щось зрозуміли, а навчити, щоб вся група дійшла до спільних підходів у думках і емоціях. Тобто працювати на так званому психічному плані з ними. Щоб вони, засвоюючи інформацію, заодно самі навчилися розмірковувати, відчувати, розпізнавати і відповідно реагувати на все, що їх оточує. І тут в цьому контексті ми теж говорили, і ХАЛ говорить, особливо для інструкторів, коли читаєте лекцію, працюєте заодно з системами мислення, з образами або з системами відчуття і намагаєтеся їх трансформувати».

На рівні ЖС контроль мислення більш суворий. Зокрема, як вказують автори сайту No-acropol.info в розділі «Контроль свідомості», в організації існує пряма заборона на критичне мислення:

«В основі будь-якого сумніву» криється... підступний кама-манас (окультний термін, що позначає раціональний людський розум), який є джерелом ілюзій і приводить «учня» до непотрібних міркувань і оман. Довіряти йому не можна, покладатися на нього нерозумно; фактично, це той самий «Сатана», що живе всередині людини і спокушає її, бажаючи збити з істинного шляху. Розум можна лише використовувати як інструмент для вирішення практичних завдань, «продиктованих духом».

«Якщо ти хочеш пізнати» вчителя, стати справжнім учнем, «ти повинен вийти за межі раціональності» — зазвичай це звучить як «слухати своє серце», «свій внутрішній голос», «інтуїцію» тощо. Вважається, що, на відміну від розуму, «серце», яке асоціюється з духом (безсмертною душею) людини, є джерелом єдино вірних «імпульсів» для прогресивного розвитку. При цьому здатність «чути внутрішній голос», який часто прирівнюється до «голосу вчителя», залежить від того, наскільки «хорошим учнем» є людина. Тобто керівники завідомо володіють цією здатністю в набагато більшій мірі, ніж рядові члени ЖС. Тому людині нерідко прямо радять своє серце слухати, але не особливо на нього покладатися, а повністю довіряти тільки своїм керівникам.

Взагалі слово «критика» в «Новому Акрополі» є практично лайкою. «Критиканство» стоїть на першому місці в списку якостей, неприпустимих з точки зору «кодексу честі акропольця». Критика апріорі вважається проявом особистих амбіцій і ознакою того, що людина є «поганим учнем».

Наприклад, людині, яка критикує свого керівника за дурні рішення, авторитарність, грубість тощо, буде сказано, що хороший учень, для якого важливе братерство, єдність і здійснення великого ідеалу, ніколи не опуститься до критики».

Наведемо один приклад, що підтверджує це. «Про схоластику», п. 1 розділу «Для учнів»: «Не варто займатися критиканством і пропагувати власні погляди, інакше ви будете вигнані в ті ж двері, через які увійшли сюди». Таким чином, психологічний тиск на будь-яку людину, яка сумнівається, виявляється настільки сильним, що вона вважає за краще залишити свої сумніви, але не втратити свій «сенс життя» і своє «призначення» — «Новий Акрополь».

Що стосується негативного ставлення до інших вчень, вірувань і релігій, воно проявляється в НА в досить специфічній формі. Жодна релігія відкрито не називається «пропагандою сатани», в той же час за акропольською ідеологією жодна інша релігія апріорі не може бути істинною. Як стверджують у «Новому Акрополі», будь-яка релігія містить у собі «загальнолюдські цінності» і набір «людських» поглядів, які носять другорядний характер і служать тільки для розділення між людьми. Звичайно, сам факт твердження, що істинне вчення міститься тільки в ідеології «Нового Акрополя» (для релігійної організації) не є деструктивним. Насторожує саме формування негативного ставлення до релігії як до чинника поділу суспільства, явища, що відволікає людей від «істинних цінностей». Незмінною умовою майбутньої еволюції члени «Нового Акрополя» вважають об'єднання релігій, отже, будь-які традиційні релігійні системи, що зберігають свою самобутність, автоматично виявляються ворогами організації і перешкоджають її цілям.

До видів контролю свідомості відноситься також контроль поведінки, тобто система певних обов'язків і заборон, покликаних максимально суворо регламентувати все життя адепта і повністю зайняти його час, не залишаючи можливості для критичного осмислення того, що відбувається. У «Новому Акрополі» контроль поведінки дуже широко застосовується на рівні ЖС. На сайті No-acropol.info в розділі «Контроль свідомості» це описується наступним чином:

«Щоденне навантаження середньостатистичного акропольця з ЖС перевищує навантаження «звичайної» людини приблизно вдвічі. Крім зайнятості на роботі (або навчанні) у нього є обов'язки в «Новому Акрополі», які вимагають його систематичного перебування в приміщенні організації.

Офіційно від рядових членів ЖС вимагається працювати в «Новому Акрополі» мінімум двічі на тиждень; проте на практиці в московському відділенні люди, які дотримуються такого графіка, зазвичай вважаються пасивними. У них дуже мало шансів коли-небудь стати керівниками, вони можуть бути тільки виконавцями вказівок вищих; крім того, вони відчувають себе «випавшими з життя школи», а це відчуття досить болісне. Більшість керівників нижчого рівня зазвичай працюють в «Новому Акрополі» щовечора в робочі дні і всі вихідні повністю. Керівники середнього і вищого рівня, як правило, проводять в «Новому Акрополі» більшу частину часу: зазвичай у них немає істотних обов'язків поза організацією (сімейні пари найчастіше утворюються з акропольців, зв'язки з родичами практично не підтримуються, працює більшість керівників в акропольських фірмах або інших структурах).

Зазвичай щосуботи в «Новому Акрополі» проводяться тривалі загальні зустрічі ЖС, потім зустрічі в невеликих групах, а решта дня присвячується практичній роботі. Таким чином, як мінімум один з двох вихідних днів людина повинна проводити в «Новому Акрополі»...

Перед сном кожен акрополець з ЖС повинен проаналізувати минулий день і зробити запис у щоденнику. Протягом декількох років він був зобов'язаний також заповнити «табличку»; деякий час тому заповнення «табличок» перестало бути обов'язковим. Таким чином, навіть той короткий проміжок часу, який людина проводить «наодинці з собою», регламентований: вона повинна розмірковувати на теми, пов'язані з оцінкою своєї відповідності критеріям «учня» (поняття «учень» є одночасно і позначенням членів ЖС, і визначенням того ідеалу, до якого вони повинні прагнути шляхом самовдосконалення).

Крім того, згадані «таблички» багато в чому визначали і весь день акропольця: в них регламентується час сну, прийому їжі, потрібно контролювати емоції, думки і проживати день інтенсивно (тобто кожен момент повинен бути присвячений або конкретній роботі, або роздумам на задані теми). «Порожній час» (поїздки на транспорті, вимушене очікування тощо) рекомендується заповнювати читанням «правильної» літератури і «піднесенням свідомості» (вправами з «візуалізації» образу засновника організації «вчителя» Хорхе Анхеля Ліврагі та інших «священних образів», пов'язаних з «Новим Акрополем»), а також роздумами на теми: «який я учень?», «які мої недоліки?», «чого від мене очікує вчитель?» тощо.

На рівні КФШ контроль поведінки теж поступово посилюється залежно від часу перебування в організації. Спочатку заняття КФШ відбуваються тільки раз на тиждень — у буденний вечір дві з половиною години. Потім починаються так звані «діалоги» — зустрічі вдома по неділях, на яких обговорюються теми, що вивчаються «у Школі». По суті, ці «діалоги» є своєрідними семінарськими заняттями для закріплення пройденого матеріалу та відповідей на питання. Потім учень залучається до різних псевдоблагодійних акцій (проведення занять у дитячих будинках, екологічні заходи), метою яких є створення позитивного іміджу «Нового Акрополя» в суспільстві. По неділях проводиться підготовка до цих акцій. Потім слухачів починають запрошувати в «Новий Акрополь» щодня під приводом допомогти «Школі» в підготовці чергових заходів. Крім цього, слухачі запрошуються на різноманітні семінари та круглі столи. Згодом «Новий Акрополь» стає сенсом життя учнів і єдиним його змістом.

Контроль інформації практично не застосовується на рівні КФШ, зате використовується в Живих силах. Сайт No-acropol.info в розділі «Контроль свідомості» повідомляє:

«Читання «позашкільної» літератури (книг, газет тощо) і регулярний перегляд телевізійних програм в «Новому Акрополі» не забороняється. Але й не особливо вітається. Наприклад, від авторитетних керівників часто можна почути фрази на кшталт «це отупляє», «особисто я дивлюся по телевізору тільки новини», «навіщо тобі читати цю нісенітницю?» тощо. Досить широко поширена точка зору, що читання праць Є.П. Блаватської та інших теософів, Х.А. Ліврагі, Д.С. Гусмана (нинішнього керівника міжнародної організації «Новий Акрополь»), ряду інших книг і журналу «Новий Акрополь» достатньо для «всебічного розвитку особистості». Власне кажучи, навіть на читання цієї літератури у більшості акропольців зазвичай просто не вистачає часу.

Інформаційний контроль всередині самих ЖС досить ефективний завдяки жорсткій ієрархічній структурі, організації часу і вміло проведеній пропаганді. Ієрархічна структура практично повністю виключає потрапляння «непотрібної» інформації від верхнього рівня до нижнього, а чітка організація зустрічей та інших заходів обмежує поширення інформації по горизонталі...

Ще одним фактором, що обмежує поширення інформації, є механізм інформування (не будемо вживати слово «донощирство»), закладений у самій системі. Керівники регулярно пишуть звіти про своїх підлеглих, і будь-яке сказане слово може бути зафіксовано і оцінено. Нерідко і друзі людини розповідають керівникам про її «сумніви» і «помилки», щоб ті змогли «допомогти» їй.

Поширення чуток в «Новому Акрополі» також в цілому взято під контроль досить витонченим способом: потрібна кількість чуток формується керівниками в тій мірі, в якій це необхідно для заповнення інформаційного голоду. Інформація, що надходить із «зовнішнього світу», регулярно коментується і роз'яснюється на зборах ЖС. Наприклад, коли в 2000-2001 роках досить велика кількість членів ЖС покинула організацію, тим, хто залишився, ненав'язливо не рекомендували спілкуватися з ними, а для надійності через систему чуток і натяків оголосили, що ті, хто пішов, «будують підступи проти Акрополя».

Таким чином, в «Новому Акрополі» використовуються всі види контролю свідомості, що не залишають можливості членам організації зробити свій власний вільний вибір.

7. Яке ставлення НА до зовнішнього світу? Людину, яка вперше потрапила до «Нового Акрополя», переконують, що «Новий Акрополь» — світська культурно-просвітницька організація, мета якої — максимальне залучення людей до культурної спадщини суспільства. Таким чином, логічно припустити, що завдання такої організації — максимально інтегрувати людину в суспільство, навчити її любити навколишній світ і цінувати його культуру. Однак на практиці все відбувається навпаки. Справа в тому, що однією з основних ознак тоталітарних сект є створення своєрідної «стіни» між адептом і всім навколишнім світом. Це цілком зрозуміло, оскільки, встановлюючи контроль над свідомістю людини, секті необхідно захистити її від впливу ззовні, відмінного від сектантського. Чим менше адепт орієнтований «назовні», тим сильніше він прив'язаний до секти і залежний від неї. Саме тому для керівництва секти так важливо обірвати всі зовнішні зв'язки сектантів, здатні вивести людину з-під тотального контролю системи. У «Новому Акрополі» це проявляється в своєрідному культі дружби і любові. Справжня любов, згідно з ідеологією «Нового Акрополя», являє собою зустріч людей, які вже були разом у минулому житті. Таким чином, людина, яка не вірить у реінкарнацію, вже не може бути тією самою «другою половинкою». Більш того, справжня любов нерозривно пов'язана з «призначенням», тому будь-які відносини, що перешкоджають роботі людини на «Новий Акрополь», не мають права на існування. Якщо до цього додати обов'язок членів ЖС часто брехати своїм родичам і простим слухачам, приховуючи існування символіки, ритуалів та інструктажу обробки учнів, і величезну зайнятість членів внутрішнього ядра організації, очевидно, що зв'язки «акропольців» з родичами і друзями автоматично руйнуються.

Ставлення «Нового Акрополя» до світу в цілому дуже негативне. Це досить природно, якщо враховувати, що організація прагне забезпечити максимальний контроль над свідомістю адептів і тому зацікавлена в тому, щоб захистити їх від природного впливу, що виходить з безлічі джерел: як різних ЗМІ, так і творів мистецтва. Навколишній світ, за вченням «Нового Акрополя», занепадає, занурений у матеріалізм і взагалі є носієм зла — на противагу «Новому Акрополю». Тут має місце типова для тоталітарних сект чорно-біла доктрина світу — поділ між організацією і навколишнім світом за принципом ми/вони.

«Про схоластику», п. 1 розділу «Для учнів»: «Для збереження і увічнення нашого «Філософського Братства» ми потребуємо молодих людей, які не хочуть витрачати свій час на дурниці світу, що занепадає. Ми молоді і сильні — і ніщо нас не зробить іншими».

Там же, п. 7 розділу «Для викладачів»: «У сучасному світі, насиченому політиканством, сектантством, абсурдними фантазіями, ірраціональними страхами і спеціально насаджуваною ненавистю, молодь піддається «промиванню мізків»».

Ставлення членів ЖС до навколишнього світу переходить і на їхнє ставлення до слухачів КФШ. «Прояв 7 законів...»: «Коли ви приходите зі своїм маленьким вогником, зі своїм маленьким імпульсом, налаштовані, бачите перед собою обличчя, і вони насправді в якомусь контексті для вас стають тонко, улюбленими ворогами, тому що коли ви приходите з чимось новим, а вони ще сидять у своєму старому, у своїй нерухомості, своїй сліпоті, своїх прибамбасах і дрібних дурницях. Той перший стан, який виникає — озброїтися каскою, щитом, як Дон Кіхот на вітряки, ось це Закон Дії... Обережно, не боротьба, щоб пояснити щось краще або щоб згадати щось і ще накидати якусь інформацію, а як боротьба між світлом і темрявою... Це боротьба, яка у майстрів високого класу, типу Делії, ХАЛа, великих вчителів, які приходять і відразу знають, що витає в атмосфері і на що треба напасти, і що треба припинити, і що треба розвинути, робиться свідомо».

Таким чином, сам процес навчання члени ЖС сприймають як війну зі своїми учнями.

8. Чи є «Новий Акрополь» тоталітарною сектою? З огляду на вищесказане, можна зробити висновок, що в «Новому Акрополі» присутні всі ознаки тоталітарної секти. Більш того, вся початкова характеристика «Нового Акрополя» виявляється не просто невідповідною дійсності, але спростовується з точністю до навпаки. Таким чином, людина, яка приходить до «філософської школи» з метою познайомитися з древньою мудрістю, опиняється в окультно-язичницькій тоталітарній секті. Ще раз підкреслимо, що основні претензії до «Нового Акрополя» полягають не в тому, що вони мають вчення, відмінне від вчення Православної або будь-якої іншої церкви, а в тому, що вони приховують від неофітів сам факт наявності цього вчення і підводять адептів до його прийняття за допомогою маніпуляції і методик контролю свідомості, порушуючи тим самим невід'ємне право людини на власний вибір світогляду.

[1] Диякон А. Кураєв, «Хто послав Блаватську? (полеміка з Ксенією Мяло та іншими реріхославними)». [2] А. Дворкін, «Сектознавство: тоталітарні секти», 2003 р., с. 70. [3] А. Дворкін, «Сектознавство: тоталітарні секти», 2003 р., с. 52. [4] Лекція від 31.12.1961 «Володіння: якість здатності досягати». Цитата наводиться в Інформаційному листі I HELP СНД № 16 від 01.11.05 р.