«Про схоластику»

Про схоластику

Хорхе Анхель Ливрага

Стаття з бюлетеня «Бастіон», вересень 1981 року, переклад із іспанської виконаний у «Новому Акрополі»

Не вперше я пояснюю, що для нас Схоластика і Організація — дві найважливіші складові Ідеології, які, зрештою, повинні вилитися в акропольську Практику. Але для втілення в життя цієї нової Практики нам також необхідна нова Ідеологія, яка немислима без підвищення нашого схоластичного рівня.

Як цього досягти?

Спробую дати вам кілька корисних порад, які допоможуть спрямувати в потрібне русло зусилля як тих, хто навчається… навчаючись, так і тих, хто навчається… навчаючи інших. Ми всі в цьому житті вчимося один у одного, і разом у Природи й Бога.

Нехай багаторічний досвід, який я присвятив Навчанню, стане гарантією дієвості моїх порад.

Для викладачів:

Незважаючи на те, що щороку ви читаєте одну й ту саму тему, підходьте до справи щоразу з тією ж енергією й ентузіазмом, як і вперше.
Не дозволяйте собі, навіть підсвідомо, перекладати на плечі своїх учнів гіркоту від поразок, накопичену за роки нашої боротьби з недосконалістю світу. Багато людей уперше опинилися в акропольській аудиторії, принаймні на вашій лекції, і вони сповнені надій. Не затемнюйте сяйво цих надій тінями минулого. «Нехай мертві піклуються про мертвих». І якщо ви страждаєте, ваші ілюзії завели вас у глухий кут або вас долають сумніви… нехай про це знають лише ваша подушка, ваш шеф чи ваш Учитель… АЛЕ НІКОЛИ ВАШІ УЧНІ.
Навіть той, хто досконало володіє лекційним матеріалом, має постійно вдосконалюватися, відшукуючи все нові й нові факти, щоб розкрити всі тонкощі теми своїм зацікавленим слухачам. Ключові моменти лекції мають бути освоєні досконало, і навіть вивчені напам’ять. Проте кожен інструктор повинен внести свій внесок у підготовку, докласти зусиль, щоб пристосувати лекційний матеріал до кращого сприйняття слухачами Школи.
Ніколи не забувайте, що Навчання — це священнодействіє, а лекційна зала — сакральний простір. Під час навчання всі особисті моменти, що впливають на ставлення до ваших учнів, мають бути викреслені, а ще краще — вирвані з коренем. Якщо ви бачите в своїх учнях бідних і багатих, білих і чорних, чоловіків і жінок, то вам не місце бути Інструктором; краще займіться чимось іншим, вибравши з багатої палітри можливостей, які надає Новий Акрополь.
Викладач або Інструктор Нового Акрополя в будь-якій аудиторії, в будь-якій ситуації має тримати ініціативу у своїх руках. Це правило не означає ігнорувати своїх учнів, воно лише говорить про необхідність відстоювати схоластичну дисципліну, як личить акропольцю, з належною енергією і не перестаючи надихати слухачів. Справжній Учитель завжди подібний до животворного джерела чи криниці.
Викладач повинен бути ясним і зрозумілим у своїх поясненнях. Мало знати істину, потрібно вміти її пояснити, донести до свідомості, і, якщо потрібно, — довести її. Пам’ятайте, що молоді люди, які приходять до Школи, часто розчаровані в житті і шукають нові шляхи для здійснення своїх ідеалів. Не спотворюйте Вчення лише з остраху зачепити почуття надмірно вразливих, бо наші учні прийшли до нас у пошуках істин, що приголомшують і непоборні, а не заради туманної риторики, яка нікого нічого не навчає.
Не подавайте наше Вчення так, ніби весь час виправдовуєтеся, вимовляючи його надто тихим голосом з благанням у інтонації і супроводжуючи оповідь невпевненими жестами. Інструктор-акрополець має завжди залишатися на висоті свого становища і відчувати себе каналом Історії. Ми прийшли змінювати світ, а не бути ще однією з шкіл, що судять про езотерику. Езотерика та інші подібні речі — лише частина акропольської боротьби, покликана надихати учнів. У сучасному світі, насиченому політиканством, сектантством, абсурдними фантазіями, ірраціональними страхами та навмисно насаджуваною ненавистю, молодь піддається «промиванню мізків». І якщо ми цій ідеології не протиставимо чогось достатньо дієвого й чистого, на що можна було б опертися, не боячись посковзнутися, то наша виховна робота виявиться марною і не виправдає надій та наших зусиль.

Для учнів:

Не займайтеся критиканством і не пропагуйте власні погляди на зібраннях, інакше вас виженуть тими ж дверима, через які ви зайшли. Для збереження й увіковічнення нашого «Філософського Братства» нам потрібні молоді люди, які не хочуть марнувати свій час на дурниці занепадаючого світу. Ми молоді і сильні — і ніщо не змусить нас бути іншими. Приймайте нас такими, якими ми є, або обирайте інші шляхи й ідіть з Богом. І нехай Він не залишить вас без підтримки, і завдяки Його милості ви повернетеся до Нас у одному з наступних життів.
Схоластичні матеріали, представлені вашій увазі на лекціях, навмисне спрощені і є квінтесенцією багатьох тисяч сторінок книг, написаних з кожної теми. Цю працю виконано з любов’ю й надією задля вашого блага — тому будьте гідні цих зусиль. Уважно слухайте свого інструктора, ретельно вивчайте ті ретельно відібрані ним матеріали, які він надає у ваше розпорядження. Спочатку ви маєте їх зрозуміти… потім пізнаєте все інше. У процесі навчання не слід стрибати через щаблі; потрібно поволі і поступово переходити від одного до іншого. Так навчають Майстри Мудрості, так навчаємо Ми наших учнів. Так мають навчати всі акропольські інструктори.
Дисципліна, яка від вас вимагається, — основа духовного зростання. Вона не є метою, а засобом вашого розвитку.
Ти можеш ставити будь-які питання своєму інструктору, але намагайся, щоб це були справжні «питання», а не довгий і заплутаний виклад твоєї власної точки зору, ще незрілої. Розпоряджайся своїм часом так, щоб бути прикладом для молодих акропольців, що йдуть за тобою. Вони іноді ще не знають твого імені, та, мов діти, із вірою й надією дивляться на тебе.
Відчуй себе другом і союзником інструктора. У твоє життя він приносить багато хорошого, і так само потребує тебе. Ти — втілення його надій.
Не грайся з Нами, бо тим самим ти граєшся зі своєю Долею й марнуєш ту Любов, що тобі тут дарують. Якщо в молодості ти не навчишся серйозно ставитися до Священного, то, вирісши, опинишся у духовній бідності. Це не погроза, а лише попередження про дію Закону Природи, такого ж невблаганного, як дія тяжіння чи теорема Піфагора.
Ти прийшов шукати Істину… Тож шукай її всім серцем. Шукай її з наполегливістю й невтомністю. Не поспішай критикувати тих, хто йде цим шляхом разом із тобою. Краще об’єднай з ними свої сили, і нехай ваш переможний клич розженеться куточками примари невігластва. Ми віримо в Тебе, а акропольці всього світу поділяють твої помисли. Пам’ятай: ти не самотній, і якщо хочеш перемогти — стискуй зуби й мчись уперед. Пірни з головою в Таїнства — у них прихована Істина.

Сподіваюся, що ці рядки допоможуть і учням, і викладачам краще пізнати своє місце в Новому Акрополі, а також у тій Історії, яку ми творимо, наповнюючи її нашими найціннішими мріями і схоластичними матеріалами.

Я присвячую цю статтю всім тим, хто зараз далеко від мене і кого я рідко бачу. Я свято вірю у Вас і у вашу здатність досягти Ідеалів Акрополя.