Свідчення Натана. Франція

Мене звати Nathan MOREL, я відвідував Новий Акрополь у Франції, в Марселі, з 2011 по 2019 рік.

Унаслідок мого минулого досвіду як активного члена руху та полемік навколо його діяльності мені здалося необхідним долучитися до відновлення істини про нього й підкріпити свідчення колишніх членів Нового Акрополя, доступні в інтернеті.

Я дізнався про Новий Акрополь з уст в уста. Тоді мене цікавив езотеризм і духовність, я симпатизував гуманістичним і універсалістським цінностям його статуту та промовам презентації як культурної асоціації, яка пропагує філософію й громадянську участь. Ці цінності я і сьогодні поділяю. Сподіваюся пояснити, чим Новий Акрополь зрадив цю обіцянку.

Я записався на цикл курсів з філософій Сходу й Заходу. Мене тепло прийняли, я відкрив для себе приємну спільноту, яка з рвінням проводила всілякі додаткові культурні й волонтерські заходи, що мали велике значення в процесі мого приєднання.

Оглядаючись назад, цей перший цикл курсів, названий «порівняльне вивчення філософій Сходу й Заходу», виявляється агрегатом філософських ілюстрацій, ретельно підібраних на користь спірної духовалістської й тоталітарної ідеології руху. Усе викладання заслуговує на вичерпну критику, але це не моя мета тут.

Швидко після цього першого циклу мені запропонували стати членом організації і, після індивідуальної співбесіди та дивовижного ритуалу посвяти, я отримав цей статус.

Як член я мав відтепер платити річний внесок у розмірі 660 євро, і ми перейшли до нових тем. Цей другий цикл повністю виявив прихильність Нового Акрополя до езотеричної доктрини окультистки й медиума Helene Petrovna Blavatski, переглянутої засновником Jorge Angel Livraga.

Тоді в мене не було методу помітити, що сумнівні вірування, яких мене навчали, окрім того що, швидше за все, є хибними, стануть такими аргументами хиби, щоб виправдати зростаючу радикальність мого залучення.

Ніхто не вірить і не приєднується до Нового Акрополя під примусом. Процес приєднання відбувається, з одного боку, через поступове знайомлення з ідеями та магіко-духовними практиками, граючи на ефектах зараження колективом і на поступовому розкритті в міру ініціації та просування в ієрархії.

З іншого боку, Новий Акрополь пропонує можливості для новоприбулих. Є реальна вигода, коли береш на себе відповідальність і владу. Те, що тебе змушують виступати публічно, керувати командами волонтерів, долати свої страхи під час художніх виступів, і при цьому розкривати свою інтимність під час колективних підсумків, призводить до розвитку впевненості в собі та посилення відчуття соціального визнання й належності.

Через всі ці причини схил моєї добровільної покірності став усе більш помітним, посилюваний відносинами «вчитель-учень», які поступово встановлювалися з директором марсельського центру.

Ці відносини, спочатку доброзичливі, згодом виявилися дуже авторитарними, тонко поєднуючи страх і захоплення в суміші дестабілізуючих «гарячих і холодних» впливів, а тривале підпадання під них мало врешті-решт за наслідок втрату моєї психологічної, інтелектуальної та економічної автономії.

Економічної, бо трохи після вступу до Живих Сил він запропонував мене працевлаштувати за контрактом розвитку в асоціації «les fruits de la terre» для екологічних заходів. Попередньо він відмовляв мене від відновлення навчання, бо вважав це несумісним з моїм залученням і, цитую: «це може мені промити мізки».

Після кількох місяців праці я попросив розірвати контракт і, у відповідь, він зажадав гроші, які вклав у мою особу. Він вимагав від мене у моїх духовних звітах представити роздуми про нібито насильство, яке я здійснив у процесі розриву.

Вступ до Живих Сил

Після року участі в школі директор центру запропонував мені стати Жива Сила, і це сталося після кількох індивідуальних співбесід, коли я написав лист-заявку до цієї внутрішньої школи.

Щоб стати Живою Силою, я отримував щотижневий індивідуальний курс протягом кількох місяців, зміст якого, перемежований читанням текстів, званих «бастіонами», написаних засновником Нового Акрополя, мав би насторожити мене кількістю його шокуючих або безглуздих тверджень. Мені доручали відтворювати ідеї цих бастіонів без критики, бо критика вважалася пасткою розуму. І знову ж таки, я мав би помітити процес, у який я втягувався, тобто поступово ставати пустою оболонкою, що відтворює стереотипні дискурси, встановлюючи в собі стежку, аби викривати будь-які критичні думки щодо руху.

Я пройшов чотири випробування «земля, вода, повітря, вогонь», щоб стати Живою Силою. Ці випробування, ретельно обрядово оформлені, для деяких із них спричинили в мені глибокі зміни стану свідомості. Ці стани, кожен по-своєму, сприяли викривленню мого судження щодо того, що я вважав духовністю, і щодо того, що я вважав добровільним і освіченим залученням.

Під час фінального випробування прийому до Живих Сил я дізнався, що таке на практиці ця «внутрішня школа застосування вчень».

Я відкрив для себе парамілітарну організацію Живих Сил.

Уніформи: чорна сорочка для лицарів служби безпеки й коричнева сорочка для лицарів праці.

Церемоніальні частини з шикуванням і виконанням наказів, маршем в ногу й у строю, містично-воєнні пісні, що оспівують страждання й жертву справі, воєнний пафос і дух завоювання. Так наші голоси виголошували слова на кшталт «наші стяги майорітимуть над світом», «ми — спадкоємці Риму» тощо.

Під час церемоній ми практикували так званий «римський» салют, руку й долоню витягнуті, сумно відомий і, до того ж, незаконний у Франції, в напрямку стягів зі символікою, дивно схожою на великі тоталітарні рухи крайньої правиці.

У межах Живих Сил ми також практикували відданість древнім богам, таким як Арес чи Птах, відтворюючи під час кожного ритуалу відповідні молитви, на колінах, з піднятими руками перед стягом.

У гімнах систематично згадується Бог, так само як і в кодексі честі, першим пунктом якого є: «вірити в Бога». Усе це більше не має нічого спільного з культурними претензіями, аполітичною та арелігійною філософією, яку вітрина Нового Акрополя демонструє публіці.

Під час моєї церемонії інтродукції в храмі мені наказали скласти таку присягу:

«Перед сонячним орлом, перед священним вогнем, перед сокирою Ареса-Діоніса, у присутності моєї безсмертної душі й душ моїх товаришів у пошуках мудрості. Я, відомий сьогодні під ім’ям Nathan MOREL, беру на себе зобов’язання служити з відданістю й ефективністю як лицар корпусу безпеки OINAF.

Якщо я цього не робитиму, хай Боги, Карма й мої вчителі цього вимагають від мене.»

Таким чином мене інтродукували як лицаря корпусу безпеки Нового Акрополя Франція.

Я досяг кульмінації процесу вербування, що відкривав двері до зовсім нового способу життя, кутовим каменем якого мала стати слухняність і відданість.

Я ввійшов до суворого пірамідального ладу. Я більше не мав реального вибору щодо більшості своїх занять, мого розкладу, того, що я міг або не міг говорити в середині руху. Новий Акрополь через мого вчителя заволодів моїм життям. Я вважав, що приєднався добровільно, ніколи б не уявив, що моя згода може бути індукована.

Життя Живої Сили виявилося надзвичайно стресовим. Мої обов’язки накопичувалися непропорційно, зусилля були постійними й безперервними. Я регулярно страждав від надмірної втоми, так само як інші Живі Сили, з якими я спілкувався, бо ми всі були просякнуті культурою жертви, баченням страждання як джерела свідомості, праці як очищення й відданості як доказу моральної сили. Сказати «ні» стало неможливо, піддаючи мене болючому невдоволенню мого вчителя.

Як я згадував на початку свого свідчення, стосунки з моїм вчителем змінилися. Добрі поради й пропозиції початку стали неявними, а іноді й явними наказами, підісланими ключовими формулами на кшталт «для учня поради вчителя завжди є наказами» або «акрополь не бере мало, не бере багато, вона бере все».

Протягом кількох років підступний і авторитарний характер мого вчителя, його гніви й нагадування про послух, змішані з ласкавими, фальшиво дружніми жестами, різкою критикою й принижувальними натяками, глибоко й надовго отруїли моє психічне життя.

Під час мого життя як Живої Сили я також був тренером для студентів у межах курсів, а також у підструктурі для молоді під назвою Perseus і інструктором для кандидатів у Живі Сили.

Моє навчання, окрім вивчення доктрини, головним чином полягало в опануванні різних форм мови, щоб пропускати ідеї чи поведінку залежно від того, що ми вважали людина була здатна почути.

Я знав, і ми всі знали, що багато «навчань» і внутрішніх дій не можна було подати такими, якими вони є насправді. Треба було користуватися мовними режимами, званими першого, другого й третього кола, залежно від обставин.

Ніби російська лялька, організація структурується в три концентричні кола, ізольовані одне від одного, фільтруючи хороші вербування від поганих, вводячи по краплі важливі пункти системи вірувань і дозволяючи певний контроль над індивідами та інформацією.

Я збагнув, що політична мета Нового Акрополя сумно наближається до великих ідеалізмів XX століття. Він тоталітарний у своєму культі вождя, колективу й надлюдини, у своєму проєкті побудувати «філософську» імперію, що об’єднає політичну й релігійну владу в царя-жерця. Він темний у своїй доктрині, схожій на окультизм new age, сповнений ініціатичного фольклору, протиставлений поширенню знань, які суперечили б його світогляду.

І нарешті, Новий Акрополь пропагує дуже специфічну форму духовного расизму через віру в теософічний еволюціонізм, визначаючи «духовні лінії» й стверджуючи, що кожна раса — це «досвід свідомості», яка замінює іншу. Новий Акрополь визначає себе історично як зародок шостої раси й як гніздо майбутнього божественного аватара, що ними всім правитиме.

Я не можу вичерпно охопити всі фальшиві пункти їхньої парадигми вірувань. Також важливо зазначити їхню схильність до псевдонаук і псевдолікарств. Думаю, я був свідком кількох затримок у наданні допомоги при серйозних хворобах або відсутності лікування при хронічних чи психічних захворюваннях.

Оманливі практики щодо іміджу руху

Я був учасником і свідком астротурфінгу — техніки імітації спонтанних коментарів в інтернеті, щоб створити позитивну думку про рух.

Нас просили залишати коментарі, ніби ми не були членами, але дуже задоволені тією чи тією діяльністю. Були також кампанії кліків, щоб підняти в пошукових системах результати, сприятливі для Нового Акрополя, систематичне створення сателітних асоціацій навколо центрів, рольові ігри, які ми робили на стажуваннях, щоб розрядити звинувачення в сектантських відхиленнях, і, нарешті, інфільтрація Вікіпедії з метою вплинути на певні сторінки.

Мій відхід

На завершення я хочу описати обставини мого відходу.

Літо 2017 року, моя партнерка, сама Жива Сила і в навчанні, щоб стати директоркою центру, переживає важке вигорання і розвиває тривожну депресію виняткової сили. Вона залишає рух і розриває наші зв’язки з одного дня на інший, забравши з собою кількох людей, з якими я подружився.

Особливо пам’ятаю слова директора: «ця дiвчина кинула акрополь так само, як кидає хлопця».

Унаслідок цього я таємно занурився в суїцидальну депресію, ніби відчужений від самого себе. Я робив речі автоматично, але все рідше й рідше брав свої обов’язки серйозно, втомившись від сліпої й стереотипної поведінки товаришів, старших і самого себе.

Літо 2018 року, у стані глибокого виснаження, розчарований і позбавлений віри, хоча й умілий імітувати бездоганного акропольця, щоб не нажити проблем, я зустрічаю іншу жінку, нещодавню Живу Силу з іншого міста.

Рубіж був досягнутий, коли я дізнався, що її ієрархічні начальники відмовляли її від стосунків зі мною, тоді як мій власний начальник пропонував мені маніпулювати нею через її сина, щоб «покласти її в мою кишеню» й привезти до Марселя.

Водночас я відкрив в інтернеті відеоблогерів, які розвивають теми критичного мислення, наукового методу, епістемології, медіаосвіти та сектантських відхилень. Вони відіграли велику роль у моєму процесі де-конверсії.

Лютий 2019 року я подав заяву про вихід із Живих Сил. Потрібні були ще кілька місяців, щоб поступово віддалитися від руху, виходячи з плутанини розуму й почуттів, які Новий Акрополь і його керівники створили в мені.

Вересень 2019 року я заявив своєму колишньому вчителю, що не повернуся. Наслідком був загадковий електронний лист з вимогою знищити всі внутрішні документи й повернути ритуальні предмети, що були в моєму володінні, ще один доказ їхнього повного знання, що це таке й що це приховує.

Три роки пройшли відтоді, як я пишу ці рядки, і я хочу свідчити тим, хто може почути, що нам потрібні одне одному, нам потрібен сенс у житті, але не за будь-яку ціну.

Nathan, січень 2023