Зневага до «непосвячених»: як Новий Акрополь ставиться до тих, хто не є членами організації
Передмова
Публічне обличчя Нового Акрополя — це відкритість, братерство і повага до всіх людей незалежно від їхніх переконань. Офіційний статут організації проголошує «об'єднання людей на основі ідеалу загального братерства, незалежно від їхнього віросповідання, раси та соціальної приналежності».
Але внутрішні документи організації розкривають принципово інший погляд на людей поза її лавами. Для «справжніх акропольців» зовнішній світ — це корумпований, безнадійний простір, населений «смертними уламками», «ворожими братами» та духовно порожніми людьми, які «кукують у своєму хаосі». Тільки акрополець — носій «зародків нового світу», представник «Шостої підраси», обраний для порятунку цивілізації. Решта — матеріал або перешкода.
1. «Цілком корумпований світ» — погляд на людство ззовні
У внутрішніх директивах ХАЛ недвозначно описує зовнішній світ як духовно деградований і приречений:
«Отже, ми опиняємося в цілком корумпованому світі, чиї смертні уламки борються між собою. Хочу, щоб усі акропольці світу усвідомлювали, що ми несемо Послання Шостої підраси, яке передує Шостій расі, Послання Нової Людини.»
— Хорхе Анхель Ліврага, Бастіон № 60-1: Новорічне послання. Січень 1982 (джерело)
Людство поза Новим Акрополем описується не як рівноправні люди, а як «смертні уламки», що безглуздо борються між собою. На цьому тлі акропольці — особлива місіонерська спільнота, яка несе «Послання Нової Людини».
2. Доктрина Шостої підраси — акропольці як «обрані»
У основі зневажливого ставлення до не-членів лежить есхатологічна доктрина «Шостої підраси». Згідно з нею, акропольці — насіння майбутньої нової раси людей, що прийде на зміну нинішній («П'ятій расі»), яка приречена зникнути. В одному з директивних документів ХАЛ описує акропольців як тих, хто рятує зародки нового світу з-поміж бурі:
«Багато потерпілих корабельної аварії чіпляються за завжди готові сходи нашого непотоплюваного корабля, і нас стає щораз більше. Буря не здолає нас. Ми несемо в своїх надрах зародки нового світу; тієї шостої підраси, яку ми повинні провести в безпечне місце, за межі вируючого смерчу й темряви. Це п'ята підраса, що загине в крижаних початках цього Віку Водолія, але вона не може перешкодити приходові Нової Людини.»
— Хорхе Анхель Ліврага, Бастіон № 77: Плавання в бурі. Липень 1977 (джерело)
Нинішня людина («П'ята підраса») приречена загинути. Акрополець — носій нового людства. Цей поділ «обраних» і «приречених» є фундаментом зневажливого ставлення до всіх, хто поза організацією.
3. «Ворожі брати» — не-члени як природні вороги
Характер стосунків між акропольцем і «зовнішнім» людством ХАЛ описує через архетип братів-ворогів — Авеля і Каїна, Осіріса і Сета:
«Це людина, за своєю суттю езотерична й магічна. Усе «Приховане» його цікавить... Бо Внутрішній Голос каже йому, що він під загрозою, немов маленька дитина, і що інші люди певною мірою є його ворогами... Його «Ворожі Брати», як у старих міфах про Осіріса й Сета або про Авеля й Каїна.»
— Хорхе Анхель Ліврага, Бастіон № 44-3: Нарис відносин Нового Акрополю та 6-ї підраси 5-ї раси. Червень 1980 (джерело)
Людина поза Акрополем — «Ворожий Брат», а сам акрополець перебуває в «загрозі», оточений ворогами. Це формує ментальність облоги і виправдовує відстороненість від «зовнішнього» світу.
4. Єдиний канал до Вчителів — решта відрізана від Бога
Один із найгостріших виявів зневаги до не-членів — доктрина про виключне духовне посередництво Нового Акрополя. За словами керівника російського відділення Олени Сікіріч на закритому занятті «Живих Сил», Новий Акрополь є єдиним можливим шляхом до містерій для всього людства:
«Зараз, хоча ми цього членам не говоримо, щоб не виглядало, ніби ми там марнославні й т. ін., але в XX столітті єдиний канал до Вчителів — це Акрополь. Так само, як у XIX столітті було Теософське товариство. Це наша «родина». Єдиний канал і єдині взагалі, кому дали право пройти випробування, щоб заслужити езотеричну школу, — це Акрополь. І якщо хтось із 4–5 мільярдів людей, що живуть на Землі, хоче потрапити в містерії, він повинен потрапити в Акрополь.»
— Олена Сікіріч. Літня практика «Живих Сил», 1999. Фрагменти розшифровки аудіозапису (джерело)
Мільярди людей поза Акрополем, згідно з цим вченням, просто виключені з можливості духовного розвитку — аж до наступного «циклу». Про те ж саме Сікіріч говорить відкрито в передбаченні провалу місії:
«Імпульс шостої раси знову чекатиме Бог знає скільки. Люди знову будуть кукувати у своєму хаосі, розгубленості, без критеріїв, без багато чого...»
— Там само (джерело)
«Кукувати в хаосі» — саме так описується доля всього людства, якщо Акрополь не виконає свою місію. Це не співчуття — це зверхність.
5. Зневажливий опис тих, хто покидає організацію
Ставлення до колишніх членів і до тих, хто обирає інші духовні шляхи, ХАЛ описує в директивних текстах із помітною зневагою:
«Не поодинокі ті, хто починає критикувати всю справу Нового Акрополя та його середню ланку керівництва, або покидають наш Рух, щоб віддатися, захоплені, псевдо-орієнталістським течіям, що в моді, з бубнами, що гримлять на кутах, і з томним ладаном, запаленим підлітками з брудним тілом і спантеличеною душею, які прикривають свої відступи ім'ям якогось модного Гуру. І ще деякі падають прямо в пазурі атеїстичного комунізму.»
— Хорхе Анхель Ліврага, Бастіон: Небезпеки знання (джерело)
Ті, хто йде з організації — або фанатики з «брудним тілом і спантеличеною душею», або жертви «атеїстичного комунізму». Третього не дано. Сама можливість того, що людина може знайти щось цінне поза Акрополем, навіть не розглядається.
6. «Слабкі зникнуть з Історії» — про майбутнє не-членів
У внутрішніх директивах ХАЛ описує майбутнє як «варварську епоху», де ті, хто не підготувався — а підготуватися можна лише в Акрополі, — просто зникнуть:
«Також слід посилити економічну складову та всі можливі елементи виживання: ми наближаємося до варварської епохи, в якій слабкі зникнуть зі сцени Історії. Ми маємо бути сильними й виховувати наш народ у міцності та чистоті, бо молодші потребуватимуть цих джерел сили...»
— Хорхе Анхель Ліврага, Мандо № 52: Увага до змін та подій (джерело)
«Слабкі зникнуть зі сцени Історії» — поза будь-яким співчуттям. «Наш народ» — окремий, обраний. Ця риторика поділяє людство на тих, хто виживе (акропольці), і тих, хто зникне (решта).
7. Привілейована «духовна родина» і виключеність решти
Вчення про реінкарнацію в Новому Акрополі використовується для обґрунтування élitarizmu: акропольці — це «стародавні душі», що перероджувалися ще в єгипетських жерців, грецьких філософів і римських імператорів. Решта людства такої спадщини позбавлена:
«Ми з вами фіванці. [...] Усі свої вчення, усі свої знання, усі свої спогади, увесь свій захист і покровительство великих сутностей ХАЛ і через ХАЛа ми принесли в цей світ, у цю епоху з Фів, з Єгипту.»
«В нашій родині були й є і королі, і жерці, і філософи, і вчителі, і учні, і дами, і лицарі, і мученики. Марк Аврелій — це наша людина. Відродження, Джордано Бруно — це ми.»
— Олена Сікіріч. Літня практика «Живих Сил», 1999 (джерело)
Якщо Марк Аврелій, Платон і Піфагор — «наші», то всі інші духовні шукачі автоматично виявляються поза цим колом «великих душ». Ця ідеологія слугує психологічним зміцненням: членам організації пропонується ідентичність вибраних душ «з давньої родини», що живуть серед духовно меншовартісного людства.
8. Приховування цього вчення від нових членів
Примітно, що всі ці ідеї — про «єдиний канал», «варварську епоху» і «шосту підрасу» — ретельно приховуються від новачків. Сама Сікіріч прямо пояснює, чому:
«І зараз, хоча ми цього членам не говоримо, щоб не виглядало, ніби ми там марнославні й т. ін., але в XX столітті єдиний канал до Вчителів — це Акрополь.»
— Олена Сікіріч. Літня практика «Живих Сил», 1999 (джерело)
Тобто конструкція така: новачку пропонують відкриту «філософську школу» без догм і з «повагою до всіх традицій». Але у внутрішньому ядрі вже відомо, що Акрополь — єдиний шлях, решта людства — «кукує в хаосі», а слабкі зникнуть із «Історії».
9. Деякі свідчення стосовно системного зневажання не-акропольців та неактивних акропольців.
Згідно з свідчень №1-5 керівниця НА Місто_X системно своїми словами виявляє своє переконання: “Тільки акропольці йдуть правильним духовним шляхом, а всі інші помиляються”. Учень_2 і учень_3 задавали напряму питання щодо цієї тези керівниці НА Місто_X і вона говорила, що не бачила позитивних прикладів ззовні, а тут, в НА, вона впевнена, що це точно правильний духовний шлях. #нетерпимість #ізоляція
В НА існує тиск на людей, що вони обов’язково, або з дуже високою ймовірністю, загубляться якщо підуть своїм шляхом. Цей тиск робиться навмисно згідно з методички для викладачів НА, в ній є “антикризові” поради, де внутрішню кризу пропонують “ізолювати” й проводити розмови з людьми так, щоб вони “зрозуміли, наскільки вони потрібні”, і що їм буде гірше, якщо вони залишать організацію. Саме бажання піти зі школи розглядається як “внутрішня криза”. Тобто варіант коли людина прийшла в НА, ознайомилася з різними вченнями на першому-другому курсі, побачила, що світ складніший ніж здавався і пішла далі своїм шляхом шукати істину розглядається як небажаний. #нетерпимість #ізоляція #маніпуляція
Більше того, засновник НА ХАЛ писав: «нас окружают не храмы и алтари, а горы мусора и грязи» [Ливрага Х.А., Гусман Д.С. Сокровенный смысл жизни. Т. 2. – с.54]; «устаревшие структуры должны… уступить место другим, молодым и сильным, без комплексов и ограниченности, уже пахнущих гнилью» [Ливрага Х.А., Гусман Д.С. Сокровенный смысл жизни. Т. 2. – с.200]. #нетерпимість
Висновки
Зневага Нового Акрополя до не-членів — не поодинокий прояв зарозумілості, а системна ідеологічна конструкція, вбудована в саму доктрину організації:
- Зовнішній світ описується як «цілком корумпований», а його мешканці — як «смертні уламки», що приречені зникнути.
- Не-члени — «Ворожі Брати» (архетип Каїна і Авеля), природні вороги акропольця.
- Тільки Новий Акрополь є «єдиним каналом» до Вчителів і Містерій — 4–5 мільярдів людей поза ним позбавлені будь-якої духовної перспективи.
- Ті, хто йде з організації або обирає інші шляхи, описуються як духовно збанкрутілі, що «впали в пазурі комунізму» або вклонились «підліткам із брудним тілом».
- В «варварській епосі» слабкі зникнуть — і слабкі тут це всі, хто поза Акрополем.
- Акропольці — стародавня «духовна родина» обраних реінкарнованих душ: Марк Аврелій, Платон, Джордано Бруно. Решта людства такої привілеї не має.
- Все це ретельно приховується від нових членів на початкових рівнях навчання.
Організація, яка публічно проголошує «загальне братерство», приватно вчить своїх вузьких членів дивитися на людство як на «корумпований» і приречений матеріал, що «кукує в хаосі» без провідника-Акрополя.